День Героїв (28-29.05.2011)

  Десь високо в горах проливали кров, вони, захисники своєї Батьківщини. Боролися за незалежність своєї держави, відстоювали честь свого народу. Наші Карпати, театр чималих військових дій, лише під час Першої Світової Війни фронт в Карпатах проходив близько п'яти разів. Карпати вздовж і в поперек "марковані" окопами та іншими військовими спорудженнями часів війни. Таємницею назавжди будуть ті артефакти, які лежать в землі. Кожного разу коли на око трапляються чи то окопи або будь-які залишки військових дій, знімаю капелюха, і віддаю шану їм - героям того часу.. 

  Саме в 2011 році ми започаткували святкування Дня Героїв, яке відмічається в останню неділю травня. Свято не є державним, але гадаю, що для кожного свідомого туриста , та й навіть взагалі, для кожної людини, є про кого згадати в цей день. Звісно герої в кожного свої, не будемо озвучувати імен, просто мовчки віддамо шану тим, кого поважаємо. Отож вирішили ми в ці погожі травневі дні, разом з друзями навідати район чималих бойових дій, а саме місця  боїв "Карпатського рейду" що пролягає маршрутом с.Поляниця.-пол.Блажів -г.Малий Горган-г.Синяк-г.Хом'як- пол.Бараня- с.Татарів.

По приїзду нашої групи в Буковель нас чекала сонячна погода, сповнені сил та наснаги, лаштували наплечники і збиралися вирушати в гори.

Автобусна зупинка Буковель

Підйом з Буковелю на полонину Блажів один із найкомфортніших в цьому районі, полога дорога, яка потім плано переходить в стежинку, виводить нас на чудову полонину Блажів. Це одна і з небагатьох полонин, яка в ці посушливі роки , ще придатна до випасання худоби, голвоним фактором для цього є наявність джерела на цій полонині. 

Полонина Блажів

На задньому плані височіє могутня Довбушанка, милуючись нею вирішуємо поснідати на Блажіві, і потім знову продовжити шлях. Вирішуємо що ночуватимемо вже аз за г.Синяк. Погода сприяла комфортно долати горганські греготи-цекоти, отож після невеличкої трапези, рухаємось вверх на вершину гори Малий Горган.

Гора Малий Горган

Ще здалеку видно як поміж греготами біліє стежка, проторена ногами тисяч туристів,які полюблять горганський фрірайд. Ми ж не поспішаючи набираємо висоту і згодом вже рухаємось вверх по стежці.

Підйом на вершину

А через 10 хвилин ми вже на вершині. Ура!

На вершині гори М.Горган

Вершина зустріла нас вітряно. Хоча погода починала псуватись, наміри були в нас оптимістичні, і ми продовжили рухатись, пасмом Синяка.

Пасмо гори Синяк

Ось тоді дали цекоти нам прикурки. Смажило нас тоді наче на пательні, шкода що на той час не мали ми ні крему ні окулярів. І взагалі сонцю не надавали якось великого значення, навіть подумати не могли що під кінець ходового дня, нам буде геть кепсько.

Тривалий перехід спиною динозавра-диплодока Синяка, закінчувався, попереду майоріли залишки прапора, на вершині столової вершини гори Синяк.

Вершина г.Синяк

Позаду залишилась Довбушанка з Малим Горагном.

Довбушанка та М.Горган

Настала черга підкріпитися знову. Жуємо шоколадки, печиво, відпочиваємо. Десь на горизонті клубочуться хмари, а над Чорногорою вже чути перший гуркіт травневої грози. Не маючи бажання перебувати на горі в грозу, пакуємось і рухаємось вниз до воріт синяка, які зустрічають нас кам'яними турами, згодом відкривається вид на гостру наче конус, гору Хом'як. 

вид на г.Хом'як

Гуркіт грому ставав все чіткіший та ближчий, ми додали темпу і згодом вже розклавши намети на полонині Хом'яків, співали пісень в честь сьогоднішнього свята..

Ось так закінчувався день. День під час якого, в голові кожного із нас, роїлося безліч спогадів та думок. Прокручувалася історична плівка в голові, віддавалася шана тим, хто вже не з нами. Наче відчуваючи наш сумний настрій, похмуро дивиться на нас гора, що навпроти..

г.Хом'як

Ми завжди пам'ятатимемо Вас! Ви завжди в наших серцях!

Далі буде..