Публікації

Показано дописи з 2014

Випробовування приготоване долею

Зображення
вирване з нашого діалогу "Долю, як колір очей - змінити неможливо.." але ж для пензля Творця немає нічого неможливого...
 Такі новини вибивають з нормального життєвого ритму. Одне слово, ніби аперкот посилає тебе в глибокий нокдаун, тобі ніби є що сказати та водночас не вистачає слів. Здається слова, які ти чуєш від всіх, будуть банальні і вже давно набридли тобі. Тому що в них ти бачиш лише співчуття, а не бажану тобі підтримку. Я раптом зрозумів, з чим це можна порівняти. Це коли на твоїх очах отримує поранення твій товариш і тільки від рук його товаришів буде залежати, чи буде він знову бігати, радіти і просто жити. Від тих зусиль, які прикладуть  рідні, волонтери, лікарі, щоб зберегти тебе буде залежати все. Ти звісно знаєш, що це не так, цього виявляється мало. Над нами є ще вищі сили, які розфарбовують колір наших очей і тільки в руках цих сил, є можливість цей колір змінювати. Життя - складний набір випробовувань, де ніхто не скаже, що буде просто, все буде до болю склад…

Мармароський камбек

Зображення
 Була п'ята година ранку. Сонце ще десь ховалося за Чорногорами та крізь шпаринку в намет потрапляло світло, яке налаштовувало йти до вершини. Швидко збираємось, не знаючи короткої стежки обходимо Лисичу праворуч по дорозі, плавно піднімаючись. Перед виходом до першого кулуару зійшло сонце, фарбуючи гори в яскраві ранкові кольори. Ніч, яка втікає на захід, тане від перших променів, клубочиться темними хмарами, навалюється на сусідні пагорби, оповиває їх. Мій шлях до Попа Івана Мармароського був важкий - довелось штурмувати  стрімкий та безводний Радомир-Ґрунь, витримати ляпаса, від Петроса Мармароського, пройшовши його з півночі. Особлива насолода відчувалася, коли обриси "корони"ставали все ближче, я весь тремтів, від бажання побачити на власні очі велич Мармароських Альп. Біля застережливої червонястої таблички відчуваю пориви вітру, окидаю оком на захід і бачу як на нас суне гроза. Ноги ще не готові повертати назад. Я занадто довго хотів сюди,  ось вже третій день под…

Синьо-жовті квіти для тата

Зображення
 До підніжжя гори було вже недалеко. Іскриться голубе озеро, стікає крапелькою зі скель Гутен-Томнатика вниз, застигає холодною сльозою на щоці гір. Чим ближче до того місця, тим гірше їй стає на душі. Попереду її синочок, впевнено долає карпатські вершини, захоплений дивовижною красою гір, не помічає втоми, бо ж йому  так цікаво! Коли дійшли до озера, на хвильку присіла на камені, посадила на коліна сина  і ледь стримуючи сльози, дивилась в небо. Для неї це було дежавю, від якого затерпло в грудях. Лише тоді вона сиділа на колінах у нього, а він пестив її поглядом, співав пісень, бо був щасливий. Десь довго блукаючи в скелях, він приніс їй квіти. Два тирлича, один жовтий, а інший синій, легким рухом, квіти опинились у її волоссі. А потім він сидів, зачарований, дивився на неї і усміхався. Як же хотілось щоб ця мить зупинилась назавжди. Та сон закіничився і зараз залишились чорно-білі дні, які тугою і болем ятрять душу, не залишилось місця ніжності, все заповнила порожнеча. Дзвінкий го…

Десять секунд назад

Зображення
 А тепер слухай мене, бо саме зараз і саме тут, ти маєш це відчути. Тобі треба віддатись мені повністю, поки ти тут сам. Правда тобі тепло і затишно? Не хочу тебе розчаровувати але у тебе є десять секунд, за цей час ти відчуєш все. Ніщо не пройде осторонь тебе. Я знаю, ти думаєш цього мало, та повір це не так. Щоб відчути це, достатньо навіть однієї миті. Дай мені свої руки.. Однією тримайся за ось цей камінь, а іншою стискай китиці жерепу. З нізвідкіля вітерець заплутується у волоссі, сонячні промені лоскочуть тобі обличчя. Твою безмежну тишу, твій спокій не порушить ніхто..лише я її доповню. Затримай дихання, заплющ очі, відчуй як рівномірно гупає серце в тебе в грудях. В одну мить ти відчуваєш, що секунду назад зручно вмостившись на одній із скель Чорногори, ти раптом падаєш вниз, розбиваєшся на сотні шматків, злітаєш вверх і от от торкаєшся сонця, випадаєш дощем, стаєш хмарою, босоніж шугаєш вітром серед  шовкових, кам'яних гір. Відкриваючи очі, втримуєш рівновагу, ковтаєш пов…

Фентезі Чо-Че

Зображення
 Петті стояла біля ілюмінатора і вдивлялась у безмежну чорноту. Рукою торкалася холодного скла, залишаючи теплий слід. Ось так непорушно, вона шукала в Молочному шляху, те що вже так багато часу не давало спокою. Те притаманне кожному з нас бажання повернутись, ніколи не покидало її, безмежні простори Всесвіту ніколи не замінять їй рідного дому. Здавалося в одну мить, серед тисяч мерехтливих вогників, вона побачила рідну Землю, з її голубими водами, з пасмами хмар, з посмішками рідних, які назавжди залишились лише в її пам'яті. По білосніжних  щоках  ковзнула перша сльоза, її сильний, вольовий характер - здався. Вона плакала.  Коли  Рей зайшов, вона поспіхом почала витирати сльози. Не хотіла, щоб він бачив її слабкою і зламаною. Оте прокляте вічне поневіряння чорною рікою, яка оповите чорною порожнечею відірване від дому, замкнуте в корпус корабля, запаковане в скафандр осточортіло їй. Відвідини клайс-паті на далекому Арктурі, джесті тури по Оріону, або полювання на спайдексів в ту…

Ігровець - небесна майстерня хмар

Зображення
Вони як люди, народжуються, ростуть, з часом змінюються, сміються, а часом плачуть. У них своє, невідоме нікому небесне життя. Куди вони зникають нікому не відомо. Люди вже довго мріють дізнатися куди вони подорожують,  які таємниці оповиті білосніжним килимом? А ще ми заздримо їм, бо вони вміють літати. Інколи нам трапляється нагода бути серед них, або бути навіть вище неба. Піднімаючись високо в гори, у нас з'являється можливість зазирнути в колиску, в якій граються, пестяться вітрами, діти сонця. Їхні рухи невпевнені але надзвичайно швидкі, за одну мить в небі вимальовується неіснуюча істота, а ще за секунду хвилі небесного океану омивають фрегат, в полотнах парусів якого, немає нічого крім хмар. Творець, який дає їм життя, вправний майстер бо його шедеври унікальні, а щоб відвідати його виставку потрібно лише подивитись на небо..

Екологічна акція на озері Несамовите

Зображення
Кожен з нас частина велетенської екосистеми, кожен з нас сам в праві вирішувати, яким чином жити з нею, чи будувати чи відновлювати її. Чи  краще жити життям користувача, нищити і не задумуватись, над тим, що через десятки років, наші діти, не зможуть серед тон пластку побачити як зеленіє трава, якою синьою від чистоти може бути гірська річка.  Шлях очищення навколишнього світу, починається з очищення власної душі та розуму. Він починається з кожного з нас. Перш за все шукаючи правильні механізми, зміни закоренілої користувацької системи суспільства, маючи в руках мізерний інструмент, яким не змінити за одну акцію, погляди, екологічний стан не лише гір, треба вірити в себе. Навіть якщо, цей шлях довгий, здається кожному з нас нескінченним і важким, друзі, не складаймо руки.
6-7 вересня в рамках екологічної діяльності громадська організація туристичне товариство Карпатські стежки провели масштабну екологічну акцію на озері Несамовите. Понад сімдесят людей з різних куточків України, …

Келія самотності

Зображення
  Щойно випав дощ. Накрив своїми рясними краплями непорушний смерековий ліс. Крізь тисячі гострих смерекових голок, проникають наче сльози, через твої повіки, краплі холодної води, падають вони на землю і назавжди зникають в ній. Серед темних вологих дерев розливається нічний серпанок, крізь щільні хмари пробиваються перші промені молодого місяця, який відшукуючи свій шлях в зоряному небі, врешті виривається з тенет хмар, ковзає по небу, лагідно пестить трави своєю рукою..  Ніщо не може порушити нічної тиші. Тихий прохолодний цілунок ночі, сповнений несподіванок,  він передає тобі повністю атмосферу ночі, тонкий аромат незайманих квітів, по яких недавно босоніж йшла вона..  За декілька сотень кроків від тебе вимальовуються контури старого будинку. Темний, похмурий, стомлений  вітрами і дощами, він принишк в травах старої полонини. В ньому вже давно ніхто живий не живе. Двері неприємним дерев'яним скрипом прорізують тишу ночі, в повітрі з'являється новий запах, який збентежує, ал…

Танго з незнайомкою

Зображення
"No mistakes in the Tango, not like life. Simple, that's what makes the Tango so great. You make a mistake, get all tangled up, just Tango on."
Frank Slade - Scent of a woman

Туфлі начищені до неймовірного блиску, костюм відпрасований так, що муха на ньому не всидить, метелик добре прикріплений? Волосся старанно зачесано, запашні парфуми додають гостроти відчуттів. Руки трясуться, а в колінах якась незрозуміла втома. Старий, ти чого нервуєш..? Ти ж робив це сотні разів, кожен твій рух відточений, кожен твій крок - виважений та  легкий, кожен твій подих - затамований. Єдине, що від тебе треба - віддайся повністю.. Це ж лише танго..Чи це не лише танго? Ні старий, це вир емоцій, які вибухають в тобі, несуть тебе з шаленою швидкістю і вмить зупиняються, це інший світ в якому нема правил та помилок, ти сам в цьому світі будуєш і руйнуєш доки грає музика. Та годі балачок! Ти чуєш як ніжно натискають пальці клавіші роялю, як поважно грає контрабас і як акордеон наповнює повітря з…

Трафунок з бартков

Зображення
  Файно грає фуярка.. Видтрембітав ватаг на удій. Бахурі потомилисі  на полонині, айно досвіта будут товар гнати горі. Горит ватра, поволи, без спіху, пастухи посідали коло вогню тай зачєли уповідати шо з ким прилучилоси сигонни. Темно-синий кєптарь з звіздами  накинувси на ґруні і верьшєки, під кумбуками тихонько тулютси вівці, форкає маржина за ворінєм, легонько подув вітер, айно славний Олекса проснувси і заграв в свою першу трембіту на Чорнгорі єк колис..Були чіси..
 Посєгали лижков по теплу кулешку з шкварьчиком тай повістували, за людске щєскьє, за овець таркатих, єк позавтрі мают беребниці, бовти межи домарєтами ділити, за молодиц горєчих і файних, за любасок ще горічіщих, єк кров з молоком, умпет імив би  і проснувси з нев би межи жерепом і думкував шо то наймнєкший ліжник!
 Шош спузиреві не ймеси, адіть вошкаєсі коло ватри, ниєк не годен, укластиси сарака. Дес лазив корчєми тай дістав по бебихах смереков, лижит тай стогне сигонни. Той не ме, відей ниньки кундувіти уповідати.
Але…

Екологічна акція "Квадрат"

Зображення
 Силами волонтерів та членів ГО Туристичного товариства "Карпатські стежки" було проведено екологічну акцію, біля руїн старого схроніска, що під горою Смотрич. Акцію було провдено в два етапи. Під час першого етапу 14-15 червня проводилась зачистка біля фундаменту та прилеглій до нього територій. Окрім побутового сміття пластику скла, траплялся штани, кросівки! Бидло не перестає дивувати.  2-3 серпня відбувся другий етап очищення прилеглої території. На підйомі до Вухатого Каменю було ліквідовано старий смітник. Тепер там чисто! Проведено акцію на урочищі "перемичка"  Загалом зібрано за два етапи 12 мішків сміття, які було перезахоронено. Подальший шлях пролягав до озера Бребенескул, де на наступний день було теж проведено невеличку акцію.
6-7 вересня запланована екологічна акція на оз.Несамовите, кожен з Вас має можливість долучитись!
Зробимо гори чистими!

Кропив'яний ляпас, його непрохідності Петроса Мармароського.

Зображення
Заливаєш супер-пупер крутий трек до навігатора.  Є роздруковані мапи закапелку в якому вуйко Місьо, лабою може помахати з леличу, повна пазуха наївного досвіду, зібраний спиногриз - все готове, щоб спробувати погладити "проти шерсті" Петрос Мармароський. В пошуках пригод на задню частину, було вирішено особливо не панькатись, ми ж ніби моцні хлопи, а взяти його в лоб з півночі, через міні-хребтик-ґруник Радомир-Ґрунь.  Ну і що, що круто? Має бути стежка! Траверс там точно є, є трек! А декілька звітів в всесвітній павутині підтверджували, що хтось таки тудою піднімався. Значить і ми пройдемо, ми ж круті.. Все ніби добре..Лише трохи зіпсували слова прикордонника,що виписував в Богдані дозвіл, який якось здивовано, розказав, що там навіть  вовки лінуються ходити..До чого б це?

Стежками вічності

Зображення
присвячую своєму вчителю Міщенкову Юрію Анатолійовичу

В тому короткому, чорно-білому беззвучному сні, за декілька секунд, промайнуло минуле, пробігли на старій кіноплівці кадри, нагадуючи мені про життя мого вчителя.  Спокійне, розмірковане, без зайвої метушні, життя у великій, дружній шкільній сім'ї, яка підтримувала його життєву ватру до останньої іскри. Його бажання зробити нас кращими, сильнішими, вартими уваги й досі не покидає нас. У кожному з нас залишилась частинка тих знань, тих умінь, які передав нам, наш вчитель. Карпатські мандри додали життєвого досвіду всім його учням, які тримають й до тепер у  пам'яті, ті незабутні моменти, смак запашного  чаю, важкість незручного наплечника,  довгу стежку до вершини, незрозумілий смак перемоги над самим собою, неймовірний ефект гір, який неможливо описати..  Пройшло вже багато часу, Юрій Анатолійович вже давно мандрує стежками вічності, продовжує мовчки сидіти біля вогню, його погляд спрямований в далечінь, дивиться ген за небок…

Чорне але червоне

Зображення
З останнім подихом прохолодної червневої ночі, з першим промінцем життєдайного сонця, напуваються росою карпатські рододендрони, хрестики та китички, справжньої гуцульської сорочки, вишиті руками матінки природи.  Разом з триличами, первоцвітами, нарцисами , вони сплітають колоритний візерунок, який ще здалеку мерехтить рожевим сяйвом. Кожна квіточка ніби крапелька, розфарбовує Чорні гори в свій веселий смайликуватий колір. Наче гламурні панянки, зробили собі професійний мейк-ап схили карпатських вершин, вибравши по справжньому викликаючі відтінки. Ні на йоту не зіпсували себе, а навпаки, одягнувши ці ніжні шата, гори приготувалися, щоб догодити найвибагливішому мандрівникові.



Шовковий шлях пілігрима

Зображення
Крила? Не турбуйся, вони  тобі не потрібні. Як літати? Не повіриш, не потрібно буде навіть заплющувати очі. Просто приготуй себе, стати одним цілим, з цілим світом, залиш внизу все те, що тягне, тебе вниз, очисть себе. Шовковий шлях серед квітів, трав, росянистий, зваблює босоніж злетіти у вир неймовірних емоцій. Світло іскриться, небокрай тремтить у ранкових променях. Дай-но я ущипну тебе, щоб ти не думав, що це сон. Сьогодні, це краще ніж сон. Пухнаста ковдра з хмар, розступилася перед тобою, вимощуючи тобі доріжку, до заповідної мрії, здійснити те, чого так не вистачає твоїй душі. Хочеш співай, а хочеш плач, торкайся снігу, запускай пальці в вогняні рододендрони, вдихай на повні груди аромат польоту без крил. Коли ти вище неба, відбувається містичне дійство, в твоє єство вливається енергетичний напій, який під звуки телінькання дзвіночків, настояний  на веселках, обвітрений та загартований громовицями. Його сила зробить тебе кращим, спокій і мир наповнить твою душу. Це той безцінни…

Горган-Явірник. П'ята спроба.

Зображення
Як правило ми не вживаємо слів "підкорити вершину", бо знаємо, що ми лише гості, в цьому мереживі з вершин лісів та полонин. Гори завжди вирішують собі самі, чи вперіщити нас дощем, чи попестити легеньким вітерцем, полоскотати промінчиками сонця наші обличчя. Зухвалості, геройству не місце, коли двері перед непроханими гостями зачинені. Безкінечна колотнеча хмар, приховує ящик Пандори, яка зухвальцям дасть перцю. Відступити, зламати свою самовпевненість - це те, що я вже довший час виховую в собі. Хтось назве це боягузством, хтось навпаки підтримає. Пам'ятні таблички, хрести в горах тільки підсилюють розуміння того, що гори не зважаючи на будь-який рівень підготовки все ж беруть жахливу плату. Піcля четвертої спроби побувати на Явірнку, я взагалі відмовився ходити туди. Та друзі домовившись з небесною канцелярією, вмовили мене, з п'ятої спроби піднятись на вершину.

Дух матрацника

Зображення
Висолопивиши язика, наче гончак, що вже довго наздоганяє здобич, ти під вагою чималого спиногриза-наплечника несеш зо три кілограми харчів в стрімкий горб, щоб протягом двох днів, влаштувати гастрономічний похід.. Тобі байдуже, що в туристичному світі, тебе б сприйняли за йолопа, який на одну ніч несе більше двадцяти кілограм, ти прикриваєш обличчя, бо тобі соромно, що несеш в склі..майже те що Ви подумали, літрову "тушонку", банку оливок, базилік, декілька скибочок бастурми, грудку пармезану, щоб зробити смачнезну канапочку, маскарпоне для тірамісу і ще зо три клунки витребеньок(кажуть навіть самий недосвідчений турист може розказати достатню кількість байок, щоб йому повірили:). Совість не мучить, от тільки плечі поскрипують, оглядаючись на гітару, яка, бовтається ззаду, в очікуванні бринькання і співів бородатого власника. В передчутті жорстокого колиббінгу навіть громовиці обходять нас стороною, а парке травневе сонце розморює, наповнює духом матрацника наші туристичні …

Он-лайн гра "Карпатський блискавковий лабіринт"

Зображення
  Коли на темно-синьому полотні гір раптово, ламається під хаотичними кутами блискавка, гра почалась. Ворота попереднього рівня зачинились, перед тобою чорні полонини, помережані залишками снігу, насичено зелений жереп та  хмари, куди не глянь хмари і ще раз хмари. Ігровий процес вражає, все відбувається наживо, кнопки зберегтися нема, відчуття екстриму гупають в грудях і у скронях. Перемогти боса, який сидить в небесній канцелярії - не є ціль цієї гри. Він щиро сміється з твоїх намірів, з легкістю шпурляє на твою голову град, поливає тебе дощем, а на останок засипає снігом. Твоя ціль просто пройти цей рівень, залишитись цілим та неушкодженим. Джойстик який дали тобі в руки має  небагато функціональних кнопок. Можна дістати з ранця додаткову амуніцію у вигляді дощовика, можна підкріпитися смаколиком,  є аптечка. Досить цікавою з них є кнопка - молитва, яку навіть самі затяті атеїсти щосили тиснуть, коли неподалік від них блискавка гримне в смереку. Помалу з усіх сторін тебе починають …

Інкапсульовані сни

Зображення
присвячується загиблим героям за волю України
  Він прокинувся. Час покидати теплий спальник, свою теплу і затишну домівку, одягати  холодний вогкий одяг, і йти..Через кам'янистий кулуар протоптана  стежка, шкірить чорні скелі, наче зуби потвори, невідома гора, безліч слідів, видно що групи людей штурмують вершину. Димка, туман, сніжниця, це не звичний сірий дим, від полонинської ватри, а чорні хмари смутку оповивають кожного, якось важко ідентифікувати, що зараз коїться над головою, все якесь одноманітне сіре, похмуре, тисне всім на свідомість.    Не поспішаючи набираємо висоту, вигризаємо сходинку за сходинкою, зволікаючи на відсутність спокою, сну, напружуючи кожен м'яз, облизуючи спраглі губи, ми всі йдемо вперед, так хочеться кожному з нас побачити промінчик сонця, змінити щось у цій безкінечно довгій боротьбі, та все безнадійно. Через вітер, він нічого не чує, ні гуркоту камінь, ні слів товариша, пронизливий свист, глушить людські слова. Вони губляться в брудній лайці зави…

Мама +1

Зображення
  "Начебто все спокійно. Температура в нормі, з гравітацією, проблем сьогодні було. Почуваю себе дуже комфортно, вечеря була дуже смачна, можна вкладатися спати. Ще перед сном постукаю по "корпусу" щоб пересвідчитись, що все в нормі, всі системи працюють в штатному режимі. Мої стуки звично викликають сміх зовні. О, звучить моя любима музичка на ніч..Засинаю..   Якийсь дивний монотонний звук.. Ніби гудить щось. Гаразд, думаю це не завадить і далі спати..Десь через три години, звук припинився і сон щез разом з ним. Все стихло. Дивно нема ні музики, ні голосів, шум зник. Щось тут не так.  Що ж там коїться? Дали з'їсти бутерброд і чай, ну звісно не так як завжди, але снідаю.. Через невеликий проміжок часу, відчуваю як ми кудись йдемо, як серцебиття зростає, сили гравітації явно не в нормі, мною кидає у всі сторони, наче я пливу по якомусь дивовижному ландшафту. "Гойдатися" я звісно люблю, але чого воно так тяжко? І чому так постійно хочеться пити? Мені стає від…

Шкільні прогулянки горами. г.Малий Горган

Зображення
  В далекому минулому залишилися парти, зошити, чорнильна ручка, крейда. Шкільні роки такі яскраві, такі щирі, відкривали кожному з нас двері у новий світ. В той далекий час, коли я ще протирав штани в школі, я вже знав як виглядають Карпати. Саме шкільні походи відкрили для мене світ пригод, мандрівок. Ми не задумувалися тоді ні про що, нас не турбувало що ми можемо заблукати, хто зварить нам смачну грибну зупку?, дивись он змія, давай вдаримо її палицею :) Нам було байдуже, що наплечник муляв плечі, а намет важив п'ять кілограм. Нелегка праця провідника лягла на плечі наших вчителів, які вчили нас не тільки шкребти пером, а вчитися запалити сірника і приготувати макарони, зцідивиши їх через чисту шкарпетку. Ми просто казилися з радості коли приходив час, розкладати провіант на подвір'ї, вділяти кожному особисту пайку, просушувати брезентові намети, лагодитися в похід.  Іноді хочеться дістати з горища старий намет, розікласти його, взяти в руки пожовклий альбом і переглядати …