Публікації

Показано дописи з Вересень, 2014

Ігровець - небесна майстерня хмар

Зображення
Вони як люди, народжуються, ростуть, з часом змінюються, сміються, а часом плачуть. У них своє, невідоме нікому небесне життя. Куди вони зникають нікому не відомо. Люди вже довго мріють дізнатися куди вони подорожують,  які таємниці оповиті білосніжним килимом? А ще ми заздримо їм, бо вони вміють літати. Інколи нам трапляється нагода бути серед них, або бути навіть вище неба. Піднімаючись високо в гори, у нас з'являється можливість зазирнути в колиску, в якій граються, пестяться вітрами, діти сонця. Їхні рухи невпевнені але надзвичайно швидкі, за одну мить в небі вимальовується неіснуюча істота, а ще за секунду хвилі небесного океану омивають фрегат, в полотнах парусів якого, немає нічого крім хмар. Творець, який дає їм життя, вправний майстер бо його шедеври унікальні, а щоб відвідати його виставку потрібно лише подивитись на небо..

Екологічна акція на озері Несамовите

Зображення
Кожен з нас частина велетенської екосистеми, кожен з нас сам в праві вирішувати, яким чином жити з нею, чи будувати чи відновлювати її. Чи  краще жити життям користувача, нищити і не задумуватись, над тим, що через десятки років, наші діти, не зможуть серед тон пластку побачити як зеленіє трава, якою синьою від чистоти може бути гірська річка.  Шлях очищення навколишнього світу, починається з очищення власної душі та розуму. Він починається з кожного з нас. Перш за все шукаючи правильні механізми, зміни закоренілої користувацької системи суспільства, маючи в руках мізерний інструмент, яким не змінити за одну акцію, погляди, екологічний стан не лише гір, треба вірити в себе. Навіть якщо, цей шлях довгий, здається кожному з нас нескінченним і важким, друзі, не складаймо руки.
6-7 вересня в рамках екологічної діяльності громадська організація туристичне товариство Карпатські стежки провели масштабну екологічну акцію на озері Несамовите. Понад сімдесят людей з різних куточків України, …

Келія самотності

Зображення
  Щойно випав дощ. Накрив своїми рясними краплями непорушний смерековий ліс. Крізь тисячі гострих смерекових голок, проникають наче сльози, через твої повіки, краплі холодної води, падають вони на землю і назавжди зникають в ній. Серед темних вологих дерев розливається нічний серпанок, крізь щільні хмари пробиваються перші промені молодого місяця, який відшукуючи свій шлях в зоряному небі, врешті виривається з тенет хмар, ковзає по небу, лагідно пестить трави своєю рукою..  Ніщо не може порушити нічної тиші. Тихий прохолодний цілунок ночі, сповнений несподіванок,  він передає тобі повністю атмосферу ночі, тонкий аромат незайманих квітів, по яких недавно босоніж йшла вона..  За декілька сотень кроків від тебе вимальовуються контури старого будинку. Темний, похмурий, стомлений  вітрами і дощами, він принишк в травах старої полонини. В ньому вже давно ніхто живий не живе. Двері неприємним дерев'яним скрипом прорізують тишу ночі, в повітрі з'являється новий запах, який збентежує, ал…