Публікації

Показано дописи з Листопад, 2014

Мармароський камбек

Зображення
 Була п'ята година ранку. Сонце ще десь ховалося за Чорногорами та крізь шпаринку в намет потрапляло світло, яке налаштовувало йти до вершини. Швидко збираємось, не знаючи короткої стежки обходимо Лисичу праворуч по дорозі, плавно піднімаючись. Перед виходом до першого кулуару зійшло сонце, фарбуючи гори в яскраві ранкові кольори. Ніч, яка втікає на захід, тане від перших променів, клубочиться темними хмарами, навалюється на сусідні пагорби, оповиває їх. Мій шлях до Попа Івана Мармароського був важкий - довелось штурмувати  стрімкий та безводний Радомир-Ґрунь, витримати ляпаса, від Петроса Мармароського, пройшовши його з півночі. Особлива насолода відчувалася, коли обриси "корони"ставали все ближче, я весь тремтів, від бажання побачити на власні очі велич Мармароських Альп. Біля застережливої червонястої таблички відчуваю пориви вітру, окидаю оком на захід і бачу як на нас суне гроза. Ноги ще не готові повертати назад. Я занадто довго хотів сюди,  ось вже третій день под…

Синьо-жовті квіти для тата

Зображення
 До підніжжя гори було вже недалеко. Іскриться голубе озеро, стікає крапелькою зі скель Гутен-Томнатика вниз, застигає холодною сльозою на щоці гір. Чим ближче до того місця, тим гірше їй стає на душі. Попереду її синочок, впевнено долає карпатські вершини, захоплений дивовижною красою гір, не помічає втоми, бо ж йому  так цікаво! Коли дійшли до озера, на хвильку присіла на камені, посадила на коліна сина  і ледь стримуючи сльози, дивилась в небо. Для неї це було дежавю, від якого затерпло в грудях. Лише тоді вона сиділа на колінах у нього, а він пестив її поглядом, співав пісень, бо був щасливий. Десь довго блукаючи в скелях, він приніс їй квіти. Два тирлича, один жовтий, а інший синій, легким рухом, квіти опинились у її волоссі. А потім він сидів, зачарований, дивився на неї і усміхався. Як же хотілось щоб ця мить зупинилась назавжди. Та сон закіничився і зараз залишились чорно-білі дні, які тугою і болем ятрять душу, не залишилось місця ніжності, все заповнила порожнеча. Дзвінкий го…

Десять секунд назад

Зображення
 А тепер слухай мене, бо саме зараз і саме тут, ти маєш це відчути. Тобі треба віддатись мені повністю, поки ти тут сам. Правда тобі тепло і затишно? Не хочу тебе розчаровувати але у тебе є десять секунд, за цей час ти відчуєш все. Ніщо не пройде осторонь тебе. Я знаю, ти думаєш цього мало, та повір це не так. Щоб відчути це, достатньо навіть однієї миті. Дай мені свої руки.. Однією тримайся за ось цей камінь, а іншою стискай китиці жерепу. З нізвідкіля вітерець заплутується у волоссі, сонячні промені лоскочуть тобі обличчя. Твою безмежну тишу, твій спокій не порушить ніхто..лише я її доповню. Затримай дихання, заплющ очі, відчуй як рівномірно гупає серце в тебе в грудях. В одну мить ти відчуваєш, що секунду назад зручно вмостившись на одній із скель Чорногори, ти раптом падаєш вниз, розбиваєшся на сотні шматків, злітаєш вверх і от от торкаєшся сонця, випадаєш дощем, стаєш хмарою, босоніж шугаєш вітром серед  шовкових, кам'яних гір. Відкриваючи очі, втримуєш рівновагу, ковтаєш пов…