Перший карпатський показ

 Світ відкриває двері перед тим, хто знає, куди йде...

Ральф Уолдо Емерсон

Прокладаючи нову стежку в горах, ти чітко можеш сказати, що це інші відчуття, це не так, як йти Чорногорою в пік сезону. Тут ти більш уважний, стараєшся краще орієнтуватися, кожен твій крок виважений, ти готовий відкривати щось нове для себе і для тих, хто поруч. Мені знадобився досить тривалий відрізок часу, щоб зрозуміти, наскільки важливий перший показ наших гір, моїм друзям, знайомим або незнайомим людям, які йдуть в гори вперше. Підготовка до подорожі, спорядження, погода та ще купа всіляких дрібниць грають невід'ємну частину успіху для новачка, та чи не козирною картою, є вибір та подача місця, куди вперше потрапляє людина. Спостерігати за емоціями людини, яка відкриває для себе гори, дуже цікаво. Ця дивовижна енергія, захоплення від побаченого, переповнює першовідкривача. Я відчуваю, що якимось чином переймаю цю енергію. Кожного разу коли я спостерігаю це дійство, я повертаю себе у свій перший раз, згадую все до найменших дрібниць, переживаю все знову. Цікаво, а що відчувають люди поруч зі мною, коли я відкриваю для себе щось нове? Напевне відповіддю на це питання буде майбутня публікація про відкриття цього року..

Під "останцем" Близниці

 Доводилось бачити різні емоції. Одного разу коли Ворожеска цілувала нас своїм вологим поцілунком, крізь дощ та страшенний вітер, з лиць моїх друзів не зникала усмішка. Гуртом переборювали холод пиляючи дрова, готували смачну вечерю. Для багатьох цей похід був першим і далеко не останнім. Здавалося погана погода могла зіпсувати цей перший похід, та як виявилося навпаки, саме завдяки бажанню побачити красу гір, в мене з'явились нові друзі, які подорожують зі мною й до цього часу. Нетрі Гаджини та Кізі-Увлогів, теж пригощаючи дощем, відкрили, щось небачене мною досі. Приємно, за горнятком запашного чаю з чебрецю, згадувати тепло ватри,  відтворювати літні спогади, знати що народження світлого та величного відбувалося на твоїх очах. 

оз.Івор

  Сяючі обличчя дітей, чи не найкраща нагорода для мене. Вони, як лакмусовий папірець, найточніше скажуть чи це було круто чи так собі. Коли перед ними розкидаються кілометри цекотів, вони без перестанку перепитують, а чи буде ще каміння, що це  за дірка в камені, а чого це дерево таке, а це інше? А ми ще будемо довго йти? Процес їхнього пізнання природи, не менш цікавий ніж моє власне перебування там. Стає самому цікаво, а що я можу передати дітям, що цікавого я можу розказати їм, щоб зробити подорож горами, не банальним переходом з місця а в місце б. Бувало немало раз, коли ми спеціально вже перед самою вершиною, пускали вперед дітей, щоб вони перші вийшли на верх. Їхні емоції в цей момент безцінні, мимоволі сам тішишся з ними, відчуваєш себе дуже щасливим.

На останці

 Звісно не всім вдається зловити ту тонку ниточку, яка тягне нас у гори. Рідко та все ж трапляються, випадки, коли людина не розуміє, для чого їй це все. Я завжди ставився до таких людей з розумінням адже у них є свій хороший вибір, як проводити час. Звісно таких випадків дуже мало, перед грандіозними краєвидами Карпат, мало хто може втриматись, щоб відмовити собі у незабутніх мандрах. Після побаченого людей об'єднує щось, що не можливо описати, встановлюється якийсь невидимий зв'язок, народжується гірська сім'я, в якій кожен сам по собі, в той же час невід'ємне коліщатко цілого механізму. Іноді ми втрачаємо зв'язок між членами великої карпатської родини, через власні примхи та амбіції чи через банальну дурість. Та все одно рано чи пізно стежка, яка веде в гори, знову об'єднає нас, вона відновлює в пам'яті мить першого походу, забуваються образи, захочеться згадати старі добрі часи і під потріскування ватри  планувати нові та незабутні подорожі.

г.Близниця Велика

Перший показ гір, як розрекламований голівудський фільм, довгоочікувана прем'єра, яка у більшості випадків, зриває колосальні касові збори. Лише замість переглядів чи грошей, тут ти отримуєш набагато більше. Це  бажання побути наодинці, де під звуки мантри ти зливаєшся з природою або під тихі звуки гітари, підспівуючи ліричну пісню, діставати із серця спогади чи бажання. Коли прохолодний весняний вітер гойдає крокусами, поруч тебе віє прохолодою від сніжника, ти помічаєш щирі посмішки на обличxах, обійми, які готові обійняти все, що навколо. Цей момент, невідворотній початок нового життя, в якому подорожі горами займатимуть особливе місце..

Карниз під г.Близниця Велика

Фото Подолінська Е. та Васін А.