Піп Іван Мармароський


Роздавайте перли своєї душі - в житті так мало душевності.. Багатьом одне лише добре слово допомогло знову стати людиною, а золото виявилося безсилим.
© Еріх Марія Ремарк


Треба було щось змінити в житті, знайти місце де б можна було втихомирити себе, досягнути духовної рівноваги, заспокоїтись від останніх життєвих подій. За рекомендацією товариша, попереду його чекала мандрівка в гори, де він мав відійти від проблем, що раптово увірвалися в його життя.
Коли сюди вперше завітав, цей молодий чоловік, ніхто не міг навіть здогадуватися, які зміни чекають на цей Богом забутий гірський куточок. Розмірене гірське життя текло тут поволі, без особливого поспіху. Шпилясті контури гір, полонини, гірські потоки вгамовують час, надихають на розмірений ритм. Здавалося змусити рухатись стрілки годинника швидше або повільніше в горах неможливо. Вдивляючись в безкінечний рух хмар, перелічуючи овець у вервечці, яка тягнеться через всю полонину, в неймовірних пахощах полонинського різнотрав'я час уповільнюється, а іноді на мить завмирає, карбуючи в пам'яті візерунок на все життя. Так лікуються глибокі рани в серці, очищується не тільки тіло, заживають рани глибокої давнини.
 Вмиваючись кришталево чистою водою у верхів'ях одного із струмків, молодик зрозумів, що новий час для мармурових гір настав. Невеличкий золотий самородок, дав старт золотій лихоманці, яка перетворила гори, на справжній мармуровий Клондайк і в гонитві за золотом, час вже не зупинявся, після максимального прискорення, деформуючись, утворював новий стан.
Жага до збагачення почала поглинати час, не залишалося більше часу ні на сім'ю, ні на відпочинок. В постійній боротьбі за збагаченням, люди перестали помічати те, що раніше зігрівало їхні душі, тепер тільки мертвий відблиск золотого металу мав цінність, а його кількість робила цих людей, примарно "багатими"..

Зимові Мармароси
 Після тривалих геологічних розвідок, було дійсно встановлено, що серед мармуру, з якого утворені навколишні гори, трапляються золоті жили. Оскільки місце ставало популярним, з численними відкриттями геологів його почали називати Мармарош, на честь мармурових скель, які рясно вкривали вершини. В гори потягнулися вже не овечі вервечки, а безкінечні черги з спраглих золотошукачів, які охоче розбирали клаптик за клаптиком мармароської землі.

г.Берлибашка та г.Петрос Мармароський

г.Щербан
 Тепер гори було не впізнати, скрізь куди оку не глянь, повно шукачів. Дим від від вогнищ, наповнював полонини, вже давно зник гірський спокій, де не де чулося телінькання дзвіночків, яке нагадувало про старі часи. 
 Найбільша гора, отримала тепер нового власника, першовідкривача родовища, який вкопав першим стовп з надписом "ПIM" перед підйомом на вершину. Його зваблювали кам'яні урвища, засніжені ще влітку, які поступово вкривалися полями нарцисів. Величезні сніжники сповзаючи з скель, відкривали "подарунки" природи. Сотні маленьких струмочків з талого снігу, утворювали бурхливий потік, який своєю силою розмивав береги, даючи шанс шукачам знайти золото.


г.Фаркеу та г.Міхайлек - вершини румунських Мармаросів
г.Фаркеу та г.Міхайлек - вершини румунських Мармаросів

 Для вимивання золота, необхідно була вода, отож зусиллями сотень найманих працівників, в долині було створено озеро, а біля озера збудоване скромне помешкання. За переказами тих хто працював під час будівництва озера, місце було вибрано не дуже вдало. Майже під самим верхом були поклади заліза, тому вода фарбувалася від яскраво помаранчевої до червоної.  Озеро час від часу змінювало свій колір,  що дало можливість вигадати купу легенд. Навіть сам власник земель посприяв, щоб зробити це місце моторошнішим. Вночі він виходив до озера і стріляв з рушниці по воді, тим самим порушуючи гірську тишу. Тоді серед людей ширилась чутка, про те що, вода там зафарбована кров'ю, тих хто зазіхав на його золотоносні землі. Правди звісно не знайти але назва Криваве, залишилась і до цього часу.


Хмарні візернуки
Сніговий красень Петрос Мармароський

 Що ж до назви самої гори, яка дала початок цієї історії, навколо неї також зібрано багато легенд. За словами самого власника землі він назвав гору в честь товариша, який відправив його сюди.Та не знав отець Іван, що замість духовної рівноваги та спокою, в життя його товариша прийде новий неспокій, постійні пошуки золота, а разом з тим й нові проблеми, переживання. Подейкують, що власник найбільшої гори полюбляв попивати паленочку, було золото - було за що й погуляти. Попиваючи геть непомічні напої, господар ПоПиВан, зрештою зрозумів, що кожна справа доходить до певної межі, своєрідного кульмінаційного моменту. Саме в такий вдалий момент він покинув гори,  зник у невідомому напрямку,  так само раптово як і з'явився тут.


Над прірвою
г.Піп Іван Мамароський
 Пройшло вже дуже багато років від тих подій. В пам'ять про бурхливий розвиток золотодобувної лихоманки залишилось озеро  та свідок тих подій - гора Піп Іван Мармароський. 
 Хоч і багато води втекло з того часу але багатства в Мармароських горах не поменшало. Навіть взимку тут повно шукачів мармароського золота. Що й говорити про літо, безліч наметів, дим від вогнищ, знову телінькають вервечки овець. Сюди повернулися шукачі. Та на диво їх вже не цікавлять самородки, які й досі лежить глибоко в землі. Бажане золото на поверхні. Знову повернулось бажання притишити хід часу..
 Піп Іван не дарма радив своєму товаришу ці місця, для відновлення багатства. Багатства духовного, яке наповнює, заспокоює і надихає жити, насолоджуватися кожним подихом.. Гуцульські альпи, прикрашені безліччю квітів, з попіваючими вітрами, з мінеральними джерелами.. з направду чистим золотом в землі, все це реальна історія сьогодення українських Карпат, яка доступна для кожного з нас.. 


Гори кличуть!


г.Піп Іван Мармароський з пол. Квасничок

Фото Максим Рижук, Олег Городчук

Коментарі

  1. :) цікаво написав!
    там десь пару печер карстових є на Мармаросах, хочу якось туди піти на пошуки.
    а про реальне золото знаю лише з румунської строни - там на північ від Борші є штольні, ще недавно вівся видобуток. також коло Ділового є родовище золота Сауляк і штольні...

    ВідповістиВидалити
  2. Десь читав іфнормацію що за 187 метрів від вершини був виявлений рудопрояв. Ну і на Квасному також є, але мало( Дякую!

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні публікації