Ромку,то пирвалоси..

- Петре, а де ти дів той коврик, що вночі спав на ньому?
- Ро, то пирвалоси
- Як коврик порвався? Та ж то Тремарест!
- Ая відків знаю рест чі нерест, 
а пішов з ним на ріку, тай ади, пирвав..
З цими словами мій товариш витягнув з корчів, дрантивий неоейр..((


 Якось вирішив я зі своїм товаришем, Петром, справжнім гуцулом, сходити у гарний похід дикими Карпатами. Ми обрали гарний глухий закуток. Цікавив Чивчин. Почати вирішили з Буркута і закінчити Шибеним.  Саме в цьому селі мешкав мій приятель. Я довго збирався. Понакупляв нового спорядження, якось хотілося показати передові технології Петрові, щоб він спробував і зацінив. 
 О ось ця чудова мить! Завантаження, о ні! Скоріше просочування в Шибенський автобус, де разом з поросятами, гарячим хлібом з Топільче, та різноманітними пасажирами я дістався до Шибеного. 
 Петро вже підчікував мене. Він смачно дудлив прохолодний хмільний напій, посміхаючись, вдивлявся коли я вийду з автобуса. Не дивно що Петро був босий. Він від квітня по листопад ходить босий.
- Здоров Пе! Шо ти дужий ци єк? (Я спробував заговорити на діалекті, та й вийшло доволі смішно)
- Ха) Здров Ромку, та поволи. Шо пішли на заставу, зари нас пускьє. Ти маєш їкіс папері? 
- Та паспорт взяв. Але я заяву не подавав.
- То ничо. Зари пидем до Олексійовича, тай вин має нам помочи. Давай флєшку. Ти узєу?
Олексійович, був певне "знакомцем" Петра і швидко оформив нам пропуск. І ось ми вже минули прикордонну заставу, наша подорож починалася.
- Ро, а ти горіуку узєу? 
- Ага, так як ти казав чотири пляшки. Хоча уже три)
- Ну то давай суда одну. Зари Володя нас видвизе пид послідну хату в Буркуті.
Валюта ходова в горах. У Володі на подвір'ї купа напиленого дерева, бігають замизгані діти, половина розібраного ЗІЛа "стотридцікпєршєго". Тут Петро, десь з за якогось захрестя, дістав свій військовий речовий мішок. Я так зрозумів, це був рюкзак із спорядженням. Суворим поглядом дивився на нього мій Оспрей, нафарширований спорядженням, наче кутя маком на Святий вечір.
- Ро ходи ста. Узми єкоїс закуски, у Володі учєра були христини. Пішли, за малого поріцю перевернем.
Ця ідея, м'яко кажучи мені не дуже сподобалась. Адже попереду була дорога до Буркута. Я відмовився, мотивуючи що треба їхати. Дав смаколиків дітям і почав лаштуватися до поїздки. 
Колєґи швидко поборовши флєшу, сіли до бортового УАЗа. Я запитав куди кладем речі.
- Агі, та кидай то усьо на борт. Помістиси. Я там кіко лісу возю, ого.
Петро перемахнув свого брезентового звіра за борт, засмалив цигарку тай сів в машину, розказувати, хто "учєра ґістау у писок на забаві"  За борт, то за борт. Несіданомуховий плечак відправився за борт. Правда, я лагідно одягнув на нього дощовика. Так на провсяк випадок. Телепало машиною добряче. Я одразу загадав ролик на ютубі, де хлопці в їхали і обливалися пивом під нереальні кидки автівкою.
Добре що їхати недалеко. Коло джерела Володя сказав, йти нам далі самим бо він йде у каністри воду набирати.
Коли я переліз через борт, щоб взяти рюкзак, я незчувся. Якимось чудом, каністра з "перереробкоу би трос і усєкє клєпачє мастити" перевернулася під час їзди, розлилася і вимастила наші речі. Аааа.. Я аж розстроїівся.
- Ромку, шоє? Шо ти таке квасний писок маєш, єкби залепугу укусив?
- Погода псується..(Я не хотів такою дрібницею, псувати загальну обстановку)
- Ну то ріхтуємоси, би нас ніч не застала, то шє довга дорога ійга.
Подякували Володі і рушили в цікавий край. Ось тепер я розумів , що подорож по справжньому починається. Нехай навіть з підмоченою репутацією((
- Ро то повирис десік раз, тре буе ріку перебродити. Бо у двітищівосьмім році, єк було наводнинє, то перегатило у Листуні кляузу, а потім єк то то не гонно було утримату ту воду, то уна узєла габуком, знесла усі мости від Чемірного аж до Буркута.Варе блоки повирис тони кєгнуло як кулешю лижкоу. То теперь там ничо не йде. Але то пусте. Зайдем на Добрин до ночі.
 Як йти босому по холодній воді Черемоша, мені просто в голові не вкладалося. Сандалі тут мене дуже виручили, я почував себе досить впевнено. Ми долали брід за бродом. Краєвиди тут дійсно неперевершені. Дуже схоже на тайгу. Черемош тече на висоті одного кілометра. 
 Ставало холодно і темно. Ми лізли якоюсь скалою, те я примудрився, підсковзнутися  і впасти у воду. Петро сміявся з мене і казав що я "нихарапутний"  Десь біля Синого Плеса ми вирішили заночувати, бо як виявилося до Добрина ми не встигали. Намет із назвою відомої жуйки гордо показував трьома буквами Петрові свою кілобаксовість. Я вирішив дати  йому на ніч свого термареста, щоб він спав як немовля. Ми облаштовувались. Я досягав з наплечника всілякі прибамбаси готуючись до вечері та солодких снів.
 А Петро приніс звідкісь дошку. Звичайну нормальну відрізну дошку.
- Ро, дививси, шьо водоу кієгнуло. Цалівка) Зари ватру накладем, тай єкус кулєшю зварим. Солонина, цібуля. Я позаучера був у Павла на Дукони тай узєу брийндзі. Хло, бум їсти єк царі. Але ти уважєй, бо то нема шьо калюхачіти. Заутра тре добрий кавалок утиснути. Ану лиш борзо кьєвайси!
А як же їжа з пакета? Її ж лише водичкою з Реактора залити. Я не здавався! Ось мій час понтуватися. Якогось милого п'єзозапал не працював, певне відсирів у воді, коли я впав. Я шукав запальнички, а в той час Петро вже роздмухував ватру і я почув перші потріскування дерева, запах диму які млоїли і добряче розслабляли.
- Петре, дай но мені вогню, нехай запалю Реактора, зараз бігом кип'яточок буде.  На тримай чай/каву. Колєга обдивлявся цікавинку, йому сподобалась американська штуковина, яка смалила газ, по чорному, гуділа і гріла черемоську воду. Я пішов до намету взяти ліхтарика. Коли прийшов, інтегрована система не горіла. Петро ссав наче немовля перса ошпарені пальці. Через сітку порскало газом, пахло пропаном. 
- Петре, шо ти вже, йолопе вчудив. Чого воно не горить?
- Та шо я узмиу то, пидважив крішку, тай хокіу кави усипати. А то єк зачєло боїти, тай перевернулоси, а я єкось не ізлоучиуси тай разом з водов тай кавоу засипау ту сіточьку і воно потухло. Ро, воно не поломилоси, нибануй,узми до ріки тай сполокай! 
Хріна лисого. Вся сітка в каві. Трясця матері твоїй перековінька. На вулиці ніч, світити лише ліхтарем, шукати голки щоб вишпортувати не хотілося. Сполокати теж не піднімалася рука.
- Ти шо злишси? Ходи ліпше, бо я уже кулєшю вісипав у полумисок. Солонинка усьо рєдом. 
Ну гай. Ремонт був відкладений на ранок. Їли пили, співали про Довбуша, дивилися на "тисічі звізд, ади видиш та трета, то Свєта називаїси, то у чєскь фіни моєї, ає" Полягали спати. Перший день квесту закінчився. Я дуже погано засинав, крутився. Заснув аж над ранок. Прокинувся, а Петра нема. Я одразу  звернув увагу, що коврика теж не було.
 Я захотів теплого чаю, каші. Треба було вставати і чистити адського Реактора. Петра ніде не було. Лазерман, помагав мені витягати каву, я грівся в перших променях, але відсутність гірського приятеля , мене бентежила. 
 Я вирішив йти його шукати. Десь метрів через триста, Петро сидів і сушив речі. 
Робив це він ефектно, змайструвавши навіс а під ним він розпалив багаття.
- Здоров! Шо ти тут сушишся? Я тебе шукаю вже ти де був?
- Та я хокіу головатицу ймити. Та не пішло..
- Петре, а де ти дів той коврик, що вночі спав на ньому?
- Ро, то пирвалоси
- Як коврик пірвався? Та ж то Тремарест!
- Ая відків знаю рест чі нерест, я пішов з ним на ріку, тай ади, пирвав..
З цими словами мій товариш витягнув з корчів, дрантивий неоейр..(( Я ахнув.
- Ро ти не свариси. Позаутрю, звалим штири кубікі дерива, тай я видкуп'ю.
- Я вигів, шо ти си убідивси за тот газ, та я умудрішкував тобі на ранє риби ймити. Увидів шо ти мав на рибу приманку єкус у пакетах. Я то спочтіку згори пишов засипав  то, тай то мало водов зносити на плесо. Тай шош придумав, на тім матрасови заплисти на плесо, тай тако руками пид корчі лапати. Але єкас нехарь мене понесла на смереку, а то лиш хрупнуло, фошкнуло, тай я потавати зачєв. Та й ади гости здоров.  Ага.. Прикормка з гречки з м'ясом пішла за водою.. Я сів на березі дивився, на подертий коврик і чомусь сердився на себе. Може поплакати? Увеее(( 
- Нибійси, зара ми з твого патика того, ости будем робити.
- О нє!!! Тільки не карбонові Компердели. Навіть не смій їх чіпати.
Відчищений пальник грів воду, ми їли кашу пили чай і готувалися далі в дорогу. Петро чистив казанок від кулеші. Светр з орлами типу Boy's висихав значно довше ніж мій Мамутовський полар, але Петрові це було по цимбалам. Він переймався "ци є гриб у Альбіні, ци Маріка віддаватиси буде цего року, ци будут на Рєгєщику кіно здоймати про "Живу ватру" Я пакував речі до замащеного Оспрея з надією що решта мого спорядження залишиться цілим та неушкодженим.
 А потім ми заблудилися. Петро десь змилив. Падав дощ. Я спробував зловити супутники, але смартфон вперто не хотів стартувати. Ми довго блукали. Я пробив дирку гілкою від смереки в наплічнику. Згодом ми вийшли до хатів, в одній із яких я побачив парну та басейн. Вони були в занедбаному стані. Так я вперше потрапив на Мількову, а отже Чивчин був поряд. Спали на другому поверсі. Петро страшенно хропів. Ніч була далі погана. Коло ватри я знайшов свої Лова Тібет з підплавленою підошвою. Епік фейл. Турбота босоногого переходила всілякі рамки. Але перспектива йти босому була відкинута. Скотч (звичайний не шотландський) перетворив їх на шкарбани, та іншого виходу не було.
Снідали, я  готувався до того, що ще щось станеться. Та ні. Вийшли на Чивчин, пройшли по кордону до Роге. Петро хотів на вишку, але я хотів додому дужче ніж Петро. Подивилися в бінокля на пікеті і спустилися дорогою з бруківки в Шибене. Пригода закінчилася..
 Він проводжав мене теплим поглядом, цмулячи прохолодне хмільне і посміхався, ніби знаючи, що якась зараза, стане на рюкзак в автобусі і зламає кріплення в блекдаймондівському начоловному ліхтарику..



Коментарі

  1. Шо пригода то пригода))) Епічно)

    ВідповістиВидалити
  2. Спочатку думав що то насправді )

    ВідповістиВидалити
  3. Фист оповідь. Мораль проста: усе суєта суєт - кеть банувати за баєрам в чєс, коли се не є суть важно... Ave Petro

    ВідповістиВидалити
  4. Відповіді
    1. Буває)) Гадаю таке може трапитись з кожним)

      Видалити
  5. Фист файно оповіли'сте, стрику !)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Красно подєкував) Пиду ше смих шош умудрішкую)

      Видалити
  6. А чи не той то Питро, шо на Міська кривого Марічці ся уженив? З далекого кутка? То ніби порєдний ґазда!))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Нє. Бо тот одинаком ходит. Йму тогідної зими знак був, шьо має зайда бути у селі, тай він на ню око кинит. Ає)

      Видалити
  7. Фист файно, а кіко тут правди, кіко придумав ?

    ВідповістиВидалити
  8. Ромку, то пирвалоси... - це шедевр )))
    Дуже гарно, класно і з гумором описано )))
    Читав зі сльозами на очах і превеликим задоволенням )))

    ВідповістиВидалити
  9. смачно написано. на моменті підплавлених лова стало злосно і боляче 😂

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні дописи з цього блогу

Туристичні витребеньки сучасності

Закордонне мармароське тріо