Туристичні витребеньки сучасності

Сучасний розвиток технологій назавжди змінив туризм. Він ніколи не буде таким, яким був колись і як виявляється справа не у джетбойлі та гортексі, яких у нас не було більш ніж чверть століття тому.

Серпень 1991 року. Похід на Петрос. Аж не вірится, що вперше я був там 26 років тому.

  Сучасний український турист, це фешенебельний, розцяцькований експонат, який мало чим відрізняється від гламурних представників глянцевих журналів. Просто понти у них різні.  Зараз туризм перетворився на свого роду мейнстрім. Ходити у штанах з малюночком слоника, це круто. І коли одяг це лише вершина айсберга, то за туристичними витребеньками сьогодення захована левова частка всього того, що там впихують-втюхують-впарюють маркетологи.
 Основні ключові фактори до яких ми будемо звертатися протягом публікації, які стали в основі деформації свідомості туриста : лінь, понти, відсутність бажання думати, відсутність того чим думається, гроші/впарювання, максимальний комфорт.

Отже що почало відбуватися за останні пару років в українському туризмі. 

Збільшення максималістичних забаганок пересічного туриста.  

 Пройти/пробігти більше. Результатом обов'язково треба похвалитися. Тут понти  відіграють дуже важливу роль. Згодом до подібних речей люди звикають як до перемог Кличка. І ніхто не цікавиться безліччю результатів в якійсь там новій гонці. З професійним спортом подібні змагання не мають нічого спільного. Але тішаться ті хто, роблять на цьому гроші. Адже за допомогою популяризації максимальних результатів, можна розпіарити як і нові труси з памперсом так і їжу і ще якісь там цацки. Довести необхідність покупки пляшечки з пипкою для перегонів саме по Горганам за 1000 грн - раз плюнути, для людей, які добре розбираються в психології туриста. Вдало піарять той чи інший продукт в соцмережах, та через своїх же людей зацікавлених звісно у грошах, просувають дані товари на подібних змаганнях.

Колись був такий випадок коли на змаганнях з риболовлі виграв чоловік з вудкою з палки і пір'ям замість поплавка. 


Хвороба ультралайт

  Неси менше щоб пройти більше. Дійсно так. А знаєте чому? Через те що 90% з тих хто так каже - офісний планктон, який має лише суботу неділю вихідний. І дозволити собі повноцінний похід не можуть. Тому заяви про те, що ультралайтери вважають 30 більш ніж достатнім об'ємом рюкзака спричинено не ультралайтом, а купою інших факторів.
  Я не вірю нікому про заявлені 8-10 кг на тижневий похід. Доки ми не пройдем разом його і я пересвідчуся, заявлена вага не повпливала на комфорт та безпеку в поході.
Я ходив в тижневі походи. 22 кг - це була вага мого рюкзака. Мені було цілком комфортно.
  Сучасний турист розуміє що понти, це хвалитися меншою вагою. І признати що твій рюкзак важкий і в ньому немає пухового спальника і ультралайтового надувного коврика ти не зможеш. Що до останнього то я з усмішкою буду чекати появи коврика для одиноких туристів з опціями коврик для хлопчика і коврик для дівчинки. Ви добре зрозуміли про що я :)

"Рюкзаки які похвалили у бложиках п'ять людей" ©bramms

  На даний момент піар рюкзаків бренду Оспрей займає лідируючі позиції. Факт, що українська туристична спільнота вважає Оспрей найкращим рюкзаком. Ба більше того люди, які ніколи не були з ним в поході, не мацали його і не носили його на своїх плечах - мріють про нього і вважають його бест-оф-зе-бест. До того часу поки Оспрей не зявився у продажі в Україні і не почалася піар кампанія, шуму не було. Ніхто не хворів на ультралайт, бо німецькі бомбовози Дойтер і Татонка зі своєю трикілограмовістю не були рюкзаком мрією. Та й чесно кажучи не було кому їх хвалити. 
 Дивно але я теж повівся. І досі не можу продати свій Екзос 58. Дивно але ультралайтовоий рюкзак вагою 1,1 кг може вмістити 61 л. А ваги? А зручно буде?
Знатоки кажуть що я купив неправильний Оспрей. Я мав ще колись Кестрела 68. Продав після 4 походів. Я не здивуюся коли почнуть впарювати рюкзак під конкретний похід. Як так, що два рюкзака з розміром під мою спину, мені не підходять. А де ж універсальність? Вона не вигідна.   
 Краще штампувати кожного року нові свіжі моделі,в які додадуть нові рюшечки, лише для того щоб любителі понтів, далі і далі прощалися з своїми грошима. Оспрей - це розпіарений в Україні рюкзак, з наголосом на ультралайт. Не більше. 

  Цього року я подорожував Карконошами з олдскульним станковим рюкзаком. Не помітив різниці крім ціни. Європа позбавлена дурнуватих понтів. Туристам чхати з чим ти ходиш, ніхто не шукає дорогих речей, а купують дешеву Кешуа і милуються горами. Вони не розуміють як маючи зарплату в 200$ ти купуєш рюкзак за 300$. 

Дорогі та непотрібні цацки

  Апогей - ультралайт лопатка для закопування власного лайна. Так так, дорогенькі мої. Вам впарять і пляшечку і фільтр до неї за космічні гроші. Або гідратор з щіточокю для чистки мундштука за ціною половини гідратора. Сокири Фіскарз - яскравий представник одноразової речі. Коли ти його зламаєш, одразу сіра речовина в твоїй голові починає шевелитися. Але думати вже пізно. Славнозвісний Гортекс - який не працює. Чому стільки негативних відгуків про штормовки Мармот? Чому вони промокають? Покажіть мені куртку яка не промокне в добру зливу на Чорногорі з ураганним вітром? Я не відкидаю, що буде в продажі туристичний папір для дуп велосипедитів та плавців чи бігунів. Тут додам, що я не агітую користуватися лапухами чи вологими серветками. Достатньо додати пару іонів срібла і гарненько написати про це у мордокнизі.
 Таких речей стає все більше і більше. Та насправді лише відсутність бажання мислити і раціонально використовувати знання і навики сприяють попиту на вищеперечислені речі далеко не першої необхідності.

Гаджети

  Скоро не залишиться людей які вмітимуть нормально користуватися компасом і картою. Навіщо? Телефон все підкаже. А ввечері ми не будем співати пісень бо краще забитися в куток намету з електронною книжкою і в навушниках не слухати як падає дощ.
Стає все менше і менше людей, які можуть заспівати від початку й до кінця десяток пісень про Україну. Чи кому цікаво хто такий Маккенезен чи Брусилов і чому схроніско під Маришевською пропало з лиця Землі. 
  А потім коли всі гаджети не працюватимуть, пальники не будуть мати на чому горіти - виживуть ті хто вмітиме розпалювати вогонь, здобуватиме їжу і матиме хороший досвід життя за допомогою підручних матеріалів.

Їжа

  Любий дай но руку, я зроблю тобі ін'єкцію зі смаком банушу з шкварками та овечою бринзою)
Ось приблизний прогноз на майбутнє. Пігулками та  гелями в тюбиках нікого не здивуєш. Мити посуд буде не потрібно. Вже зараз розпіарені пакетики з їжею у всіх на устах. Процес споживання їжі буде обмежений до мінімуму, адже за цей час можна буде пробігти далі. Бо ж то все час..
   Я не їв і не буду їсти їжу з пакетиків, яку треба залити лише кип'ятком. Я люблю готувати і роблю це з душею. Я не лінуюся. І доки буду ходити в гори буду готувати саме так. І жодне впарювання та піар подібних харчів не змусять мене відмовитися готувати самому.

  З часом втратиться популярність палити ватру. Це дійство стане архаїзмом. Бо ми йдемо в Європу, і ви не захочете щоб Ваш полар та штормовка за купу баксів пахнула не Нікваксом.
Таких прикладів та різних подібних ситуацій є чимало. Та продовжувати напевне немає сенсу.

  Я часто зустрічаюся з туристами "старої школи". Це люди з яких варто брати приклад, вони відчувають золоту середину і розуміють, що сучасне туристичне спорядження, лише маленький інструмент для пізнання гір. Дякую, що Ви є.

  Ця стаття написана не для того щоб змусити Вас повернутися до ретро чи не купувати нові технологічні речі. Я не хочу образити нікого, хто думає інакше. Я сам маю багато цяцянок та безпонтових речей. Правда я ніколи не буду їм робити піару та не впарюватиму іншим.

Успіхів та хороших мандрівок всім!


Популярні публікації