Туристичний інформаційний кіберваккум

Туристичний інформаційний кібервакуум - 
це безкінечний, неконтрольований потік інформації на туристичну тематику,
 вага якого не має істотного значення


 Переглядаючи свій паперовий туристичний альбом зі старими фотографіями, я зрозумів, що цей архі-фейсбук нікому не потрібний. Про нього ніхто не знає, хіба рідко коли до мене прийдуть друзі, я дістану його і переглянувши світлини занурюся в спогади тих днів. З появою інтернету, все змінилося. Інформація, яку ми отримували колись з практики, книг, досвіду досвідченіших в теперішній час стала набагато доступніша. Достатньо зробити лише запит - як зав'язати булінь і гугл підкаже. Та насправді підказує не гугл, а користувач, який опублікував цю інформацію. В безкінечному потоці інформації, потенційний користувач отримує і сприймає тільки те, чого хоче він сам. Рано чи пізно наступає переломний момент, коли мозок під тиском колосального об'єму інформації, перестає цінувати її. Підсилює такий негативний процес однотипність інформації. Переглянути більше сотні фото на день, цей процес звичний для кожного з нас. Ми робимо це щодня, гортаючи фейсбук. Втрачаючи концентрацію, ми лайкаємо соту фотографію і нас вже не цікавить, що було зображено на першій. Маневруючи між інформацією, яка насправді є правдою або відвертою брехнею, ми в кінцевому результаті не довіряємо жодній. А згодом про свій вибір ми взагалі забуваємо. Згадуючи стару притчу "То який вовк перемагає ? " А перемагає той, якого ми годуємо самі. Емоції керують нами.  Тому після якоїсь життєво важливої або й навіть не важливої події, ми будучи в тренді, обов'язково ділимось з цілим світом. 



 Вакуум, який до цього часу не мав джерел наповнення, став поступово наповнюватися.  Туризм - не став виключенням.  Багато людей, яким було про що розказати почали згуртовуватися, таким чином утворивши численну спільноту людей, віртуально згрупованих в одному місці. Туристичні форуми, були місцем дислокації групи професіоналів, рятувальників, спортсменів, аматорів та й взагалі новачків. Саме тут інформація систематизувалася, коректувалася модератором, а що найголовніше - не губилася в безкінечному потоці.
 Історія українського туристичного інфопростору не може похвалитися на даний момент інтернет ресурсом, який є свого роду туристичною Вікіпедією. Старезний  "бородатий" форум карпати.ком.юа був і є праотцем всього істинного українсько-туристичного. Так він ще досі транслює картинку з веб-камери помешкання В.Кобилюка. Там й досі є багато чимало корисної інформації, та подальшого розвитку форум на жаль не отримав, тому відбувся очевидний відтік дописувачів.
 Якщо загуглити "форум туризм в Карпатах" першим в списку Гугла буде славнозвісний тревел, який тепер перейменований в євротурист.клуб. Спочатку як форум кримського клубу Мангуп, а далі як найбільший туристичний форум України, цей ресурс зібрав левову частку людей, які реально ходили в гори і публікували різну корисну (не корисну теж) інформацію. Склалося так, що мені випала нагода бути головним модератором гілки Туризм в Карпатах та брати участь в обговореннях з адміністрацією сайту. За той час підключилося дуже багато нових людей, які згодом познайомили з засновниками Фундації Карпатські Стежки та відкрили нові шляхи розвитку туризму в Карпатах.
 Хоч і форум забороняє дискусії на політичну тематику, позиція адміністрації форуму після анексії Криму була прогнозована. Зважаючи на конфлікти, які потім були "грохнуті в бєздну" левова частка людей, які були ядром гілки Туризм в Карпатах, вирішили безповоротно покинути форум, позиція якого суперечить свідомості українця.  Додатковими передумовами цього виходу, був бурхливий розвиток Туристичного товариства Карпатські стежки. За досить не довгий період часу створюється новий форум, який мав стати прихистком для аудиторії як і старожилів так і новачків. Та на жаль чуда не сталося. Форум Карпатських стежок не зміг зібрати аудиторію, а отже занепав. Те що сталося далі і що відбувається далі, ще раз показує необхідність бути почутим та потрібним. Розуміючи, що форум Стежок не може конкурувати з тревелом, відбувається найгірше, туди повертаються люди (дякую, що не всі ), які мали б розвивати своє, створити конкурентноспроможний інформаційний продукт, а не наповнювати чужий ресурс. Яка мотивація цих людей? Що змушує їх генерувати контент і задарма його віддавати в локацію, де в сусідній гілці, обговорюють проїзд в тролейбусі за "сємнадцать рублєй" ? Відповіді на такі запитання складні і зважаючи на написане вище, про правду, брехню, емоції та маневрування в безкінечному потоці інформації - правда у кожного буде своя. Тільки рідним горам від того не легше, адже маючи неймовірний потенціал в людях, ми туристи, й досі перебуваємо в інформаційному вакуумі. На сьогоднішній день ми не маємо жодного туристичного порталу, називайте це форумом, майданчиком, з можливістю систематизувати інформацію. Зате є засилля комерційних сайтів, які ростуть як гриби під дощем.  Протягом буквально декілька років занепадають блоги моїх друзів, публікацій яких чекала чимала аудиторія і я досі чекаю, бо знаю, що вони вміють писати але чомусь не пишуть. Текстова інформація величиною більше ніж а4 забирає надто багато часу. Свою ложку дьогтю в інфопростір вніс.. фейсбук.   



 Мордокнига - механізм стовідсоткової деформації дійсності. Приклад ? Я сам беру в цьому участь як і Ви. Гляньте на мою аву в фб. Я засніжений і посміхаюся. Вау!  Всі думають що, зимові гори це кльово, можна йти в дубльонках на Говерлу, покладаючись на себе або на крутого інструктора, задача якого в любу погоду задовольнити клієнта. Не дарма ж кажуть, що й 70 річну бабусю можна на Еверест витягнути - але гроші вперед! Та от на  момент коли була зроблена моя фотографія, ми боролися з ураганним вітром по пояс в снігу, дерева ламалися тоді як сірники над нашими головами, було просто небезпечно для життя.   А тепер уявіть, що у Вашій стрічці щодня таких фото сотні, тисячі щодня. Ви звикаєте, до цього і здивувати Вас хіба може фотка Ромка Михайлюка, тобто робота  професіонала-митця.  Разом з цим всім, у пересічного новачка, складається хибне враження, що до безпеки в горах. 
 Потім ще гірше, Ви лайкнете сумним смайлом сумну новину, про тіло туриста, який загинув в горах і за наступну сотню фотографій за цю інформацію на жаль забудете.
Знову на лице інформаційний вакуум, стовідсотково наповнений всім, лише не тим, що вам потрібно, швидко в цю ж секунду. Саме він заважає вам концентруватися, аналізувати значну подію. Звісно, що бажана інформація там є але для того щоб її отримати, ви не маєте ні терпіння, а відповідно й часу.  Не можна нехтувати тим, що фейсбук зробив кожного з нас модератором власного контенту, що хочу пишу, публікую та видаляю (Особливо нахабних банять але все ж)  
 Публікація звітів з гір, стало звичною справою. Мене іноді звинувачують, що я стверджую що це погано. Зовсім ні, я сам веду прямі трансляції з Високих Татр, дописую в блог про дикі закутки Карпат, фотографуюсь, селфлюсь. Та краєм ока, я починаю помічати (за собою теж), що подекуди люди забувають для чого вони йдуть в гори. Прикро, що мотивацією зробити те, що колись було необхідністю душі, стає піднятий палцець догори.
 На жаль, як би не старалися профільні групи в фб, вони ніколи не можуть замінити повноцінного ресурсу з командою професіоналів та підключеними до живого обговорення рятувальної служби та актуальними даними з метеостанцій. 
 Розуміння цього й надалі змушує людей шукати інфолокації для збереження власного досвіду та передачі його через мережу.
 Доля контенту, згенерованого українськими туристами, які хочуть накопичувати, упорядковувати актуальну інформацію й досі під знаком питання. 







Коментарі

  1. Неймовірно влучна стаття! Знаєте, Ваші спостереження ввійшли в неабиякий резонанс з моїми власними. Подібні питання я ставив і собі також, шукав відповіді і щось знайшов. Я маю на увазі, зокрема, різницю у тому, за чим люди ходили в гори ще років десять-п'ятнадцять тому і зараз. Я гадаю, вся причина в надмірі електроніки, яка не дозволяє зробити повне занурення в лоно природи, перманентно повертаючи тебе до того, чим живеш у звичному житті. Звісно, це все можна з собою взяти, але пообіцяти собі дивитися в екран лише у випадку надзвичайних ситуацій. А так - ніяких gps, а тільки карта і компас, ніяких планшетів з додатками і дзвінками, мінімум фото та відео. Щоб спокуса не докучала, можна взагалі лишити смартфон вдома, взявши дрібний кнопковий телефон.

    ВідповістиВидалити
  2. Будучи в походах ми не часто чіпаємо цю тему. А варто. Бо такі як Назар і Валік ще не скоро дійдуть до цього самі, а деякі може й погинуть в завалах "цифрового фейку". Цей інформаційний шум просто не дає повноцінно жити. Я не беру в гори фотоапарат, бо відчуття бажання зробити суперове фото як кандали свідомості не дає можливості насолодитись природою, причому, це відчуття не покине поки не залишеш фотяк вдома. З фейсбука видалився, вже років зодва. Дрібниці! А вже відчуваю, що мій човен життя не в течії. Добре це чи погано, незнаю. Течія надає можливості бути попереду, але й об скалу дійсності розбиває. Може я старію і "вуркаю" як мій дідусь колись, може...... Але в горах "течія" точно небезпечна :)

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. От хто хто, а ти точно знаєш, що саме я мав на увазі. Би ми з тобою дуже близькі по духу. Щиро дякую тобі за те що ти є! З Новим Роком!

      Видалити
  3. мені здається,що люди занадто залежні від інформації і в тому числі від фейсбуку,я наприклав вперше зараз прочитала у твоїй статті про форум Карпатських стежок,і хто такий Михайлюк не слідкую, і сидіти в фейсбуці я не любитель і так далі,може тому,що в мене своє життя і я режисер його,і ця вся купа інформації про людей і про мільйон фото мені ні до чого для веселого і щасливого життя.....якось так(а може я відстала від життя як дехто зараз каже),за всією інформацією не встигнеш,а життя минає перед монітором, мобільним,тай варто цінувати людей поруч,а не тисячі віртуальних друзів,які навіть не здогадуються,що відбувається у твоєму житті поки ти не виставиш якесь фото(і кожен як ти писав оцінить це фото і ту атмосферу на фото по своєму)))))

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Олечко, ти щаслива людина. Боротися прости соціальних благ людям буде ставати все важче і важче. Люди, які будуть пручатися системі мають бути готові боротися з труднощами. Твій погляд на речі мені подобається, в ньому є стовідсоткова незалежність. Режисерська робота кожного з нас, не повинна бути залежна від когось. Дякую, за цікавість до статті!

      Видалити
  4. Додам трошки ортогональний погляд... фото я роблю для себе, на 90%, для друзів частину, і 2-3% потрапляє у відкритий простір. Фотки допомагають згадати, як це було, геомітки зрештою) хоча я розумію, про що йдеться

    ВідповістиВидалити
    Відповіді
    1. Володимире, сюжет фото тепер теж грає роль, бо треба голому в снігу, стоячи на карнизі, і тд і тп)

      Видалити
  5. Тільки дізнався, що "тревел" відключився на початку вторгнення. Тепер вже точно вакуум.

    ВідповістиВидалити

Дописати коментар

Популярні публікації