Гори за гроші

Організовую тури на Олімп(Марс)
Дорого.


  Буде йти якийсь там 2177 рік і в ракеті сполученням Івано-Франківськ - Марс, співатимуть "Дороги іншої не треба, поки зорить Чумацький шлях" з спорягю, гітарами, товктимуться туристи, які їдуть на найвищу гору Сонячної системи. Занадто футуристично? Для мене ні, бо вже зараз проводять підготовку до космічного туризму і охочих є чимало, єдине що, це коштує немалих грошей.
 Популяризація туризму, треккінгу, в цілому активного відпочинку, дала поштовх до розвитку нової бізнес-ідеї, а саме комерційному туризму.
Такому розвитку сприяло прогрес у сфері комунікації, логістики, спорядження, безлічі факторів, які зробили подорожування простішим та економнішим. 
 Погодьтеся, людина яка ніколи не спала в наметі, немає спорядження, не вміє нічого, хоче побачити красу гір. Звісно, їй простіше заплатити за свій ол-інклюзів, та не заморочувати собі голову подібними проблемами. За неї всю роботу зробить група професіоналів, які як шерпа в Непалі, за гроші готові знести вас навіть..без ніг.  Карпати -  не Гімалаї. Та тим не менш комерційний туризм тут процвітає повним ходом. Про це свідчить щоденне запрошення мене у фейсбуці на черговий похід на  Маковицю за п'ятсот гривень. Мої спостереження за прогресом ліні в людях, лише підтверджує той факт, що навіть мандрівники, які мають численний досвід в горах, замовляють собі ЗІЛ-131, який вивозить їх +30 чол на полонину Лисичу, або на полонину Головчеську. Массовість одноденних виходів, теж фактор, який пагубно впливає на екосистему гір. Треба "подякувати" президенту-пасічнику, який зробив з сходження на Говерлу - культ, як наслідок, згодом це переросло у туристичний конвеєр. Коли ми хейтеримо лісогубів, джиперів - ми не повинні забувати й про нас самих, що ми теж спричиняємо шкоду довкіллю. Туристи залишають найбільшу кількість сміття в горах, не визнавати це, соромно. І якщо випадкові туристи, які приїхали раз у рік в гори несуть певну одиницю навантаження на екосистему, масові комерційні походи, множать цю одиницю на енну кількість.  Тут мала б втрутитись держава, адміністрація парку, органи влади, які  системно б старалася співпрацювати з туристами та вести регуляторну політику, облаштовувати місця для таборів,нехай  навіть організовувати регулярний банальний вивіз сміття з Заросляка. Але державі начхати. І дивишся, за пару років, улюблений мною Свидовець, стане Буковелем номер два. Бо втрутитися нікому( А зрештою суспільству треба хліба і видовищ, лише на термін їхнього життя.


 Копнувши добрий шмат історії, ми бачимо довгий тернистий шлях людини, яка довго йшла до того моменту, коли її досвіду буде достатньо, щоб називатися гірським провідником. Гідом-професіоналом. Людиною, якій буде довірено життя інших. Тобто історичне підґрунтя було саме в спорті, де були розряди, були підручники, було багато чого, чого нема тепер. Ні воно є, але що робити тим кому спорт не цікавий. Вони хочуть одноразовий похід. Тут є наслідковий зв'язок, із статтею про кібервакуум, де частина людей йде в гори за одноразовим гірським контентом(фото,відео), яка після закінчення походу, має показати свою крутість усім в мережі. Походи для аватарок, не новинка. 



  Безперечно на небосхилі контор, які надають подібні послуги, є багато людей, які активно тренуються, проводять альпсемінари, їздять закордон, вдосконалюються та вкладають своє життя в серйозну справу. Їхні послуги значно дорожчі, формат їхніх послуг непростий, тому не підходить для, тих хто в "дубльонці" хоче вийти взимку на Говерлу. Тим не менш, охочих "зрубати бабла" швидко -  не меншає. При чому, часто трапляються випадки, коли група людей, має проблему з колективним спорядженням або й навіть особистим. Це все приносить не задоволення, а лише негативні емоції під час походу. Раніше передумовою успішного походу, потрібен був час для згрупування, аналізу фізичних можливостей учасників. Що ми ми маємо зараз? На подібні речі, просто нема часу. Чомусь при розумінні того, що відбувається навколо, хочеться провести аналогію з рибалкою. Коли ти приходиш з однією вудкою ловиш, одну рибку, яку звариш в юшці, отримаєш задоволення і бачиш працівника риболовної артілі, який купивши собі ліцензію, кидає сітку і ловить сто кілограм і отримує з цього прибуток.
 Сміття -  дуже актуальне питання при організації комерційних турів.  Як відбувається утилізація? Чи пакетики від їдла забирають всі всі всі? А далі найголовніше. Безпека.
 Зробимо маленький відступ. Минув новий рік, вибухова хвиля репортажів з гір заполонила стрічку новин. Що ми бачимо, на лице "цикл передач вийти любою ціною" Ці факти, підігрівають кров, тим хто думає, що такі сходження іграшки. Далі ще гірше, зимові соло, які закінчуються фатально. Вислів "я заплатив тобі гроші - веди мене навіть в ураган" лише ознака хвалькуватого максималізму, яку грамотний гід, повинен відсікати при наборі учасників. Тому що за сценарієм, він відповідальний за життя туриста в горах. Та чи це правда? 



 Можливо хтось в коментарях до статті, напише детальніше відповіді на такі запитання. Чи несе відповідальність за безпеку та здоров'я учасників групи керівник походу? Чи оформлюються страхівки і чи були випадки, коли вони виплачувалися при травмах? В спортивному туризмі судова практика була наступною, кримінальна відповідальність наступала у випадку, коли діями керівника умисно було завдано шкоди учаснику. Комерція (читай робота) - означало повна відповідальність в тому числі і кримінальна за непередбачувані ситуації в горах. Пригадується мені випадок обсмоктаний на форумах під час походу другої категорії складності по зимовим Карпатам, де керівник групи не зміг, об'єктивно оцінити стан свого здоров'я. Що в подальшому призвело до неприємної ситуації з викликом швидкої медичної допомоги, розбором польотів, неприйнятної поведінки зі сторони одного із учасників походу. Таких випадків напевне є дуже багато, тільки вони не афішуються з відомих причин. Кому довіряють своє життя люди, які йдуть за гроші в гори? Достатньо напевне поїхати раз на Кавказ, полазити Лікійкою, на Монблан вийти в складі такої ж комерційної групи, приїхати додому і назвати себе профі. 
 Остання ложка дьогтю, коли тебе запрошують на тур в ПЗ"Горгани", перебування в якому заборонено законом. Тут коментарі зайві. Люди заради наживи, Вам бограч з оленя зварять :(
 Я надіюсь звісно, що я не правий. Пережитки совкого туризму не приклад наслідування, скажете Ви. І зраду я бачу всюди скажете?  І хейтерю коммерсів? Може то і правда, що всі прибирають за собою і жереп не рубають на Несамовитому.  Але на жаль, я в це не вірю. Є надія, що керівники походів - освічені люди, які не тільки ведуть в гори, щоб показати красу гір, а як справжні викладачі, навчені професорами, вчать, своїх підопічних.   Сучасний світ гідів професіоналів побудований саме на багаторічному досвіді, численних теоретичних та практичних іспитах, які потрібно складати через певний період часу, підтверджений відповідними установами. Кожен з них добре знає, що походи в гори, це не туристичне накидалово заради грошей, а важка і небезпечна праця.


Популярні публікації