Шовковий шлях пілігрима

Крила? Не турбуйся, вони  тобі не потрібні. Як літати? Не повіриш, не потрібно буде навіть заплющувати очі. Просто приготуй себе, стати одним цілим, з цілим світом, залиш внизу все те, що тягне, тебе вниз, очисть себе. Шовковий шлях серед квітів, трав, росянистий, зваблює босоніж злетіти у вир неймовірних емоцій. Світло іскриться, небокрай тремтить у ранкових променях. Дай-но я ущипну тебе, щоб ти не думав, що це сон. Сьогодні, це краще ніж сон. Пухнаста ковдра з хмар, розступилася перед тобою, вимощуючи тобі доріжку, до заповідної мрії, здійснити те, чого так не вистачає твоїй душі. Хочеш співай, а хочеш плач, торкайся снігу, запускай пальці в вогняні рододендрони, вдихай на повні груди аромат польоту без крил. Коли ти вище неба, відбувається містичне дійство, в твоє єство вливається енергетичний напій, який під звуки телінькання дзвіночків, настояний  на веселках, обвітрений та загартований громовицями. Його сила зробить тебе кращим, спокій і мир наповнить твою душу. Це той безцінний дарунок, який ми, пілігрими, отримуємо за наш нелегкий шлях. Сховай його і обережно принеси його частинку вниз, щоб поділитися ним з кожним. Нехай через невидимі обійми зникне сум і печаль, а  спокій і мир в наших серцях берегтимуть нас. Бережімо один одного..

  Ми не можемо втекти самі від себе. Це лише омана, що гори допомагають позбутися турбот та життєвих перипетій. Розбите серце не залікувати, занурившись в холодні води озера, не повернути товариша, який вже мандрує шляхами вічності, ти можеш хіба лише прокинутись від затьмарення, відшукати правильний шлях. Вміння знайти тонку грань між спортом та просто мандрівкою горами, відкриває для тебе інший енергетичний вимір, в якому переосмислюється життя, яке тебе чекає вдома. Коли твої зуби скрегочуть від ненависті, безвиході, бажанні допомогти крадинально змінити все, тобі не вистачає розсудливості, ясного розуму. Лише долаючи перешкоди та труднощі, з'являється впевненість у завтрашьому дні. Сила яка, кується у постійній боротьбі, така гірка, що від неї мимоволі щоки проорюють зморшки, піднімає з колін.

 І коли тернистий шлях  заступає велетенська скеля, не опускай руки. Навіть якщо прийдеться заплатити найвищу ціну, але здобути перемогу, ти все одно здатен пройти цей нелегкий маршрут, бо біля тебе поруч твої брати і сестри, які не покинуть тебе і допоможуть тобі здолати, перемогти, будь-яку перешкоду.

Ох якже хочеться літати і не падати. Не втрачати тих висот, які так не легко здобуваються. Сизим соколом ширяти у височінь, у вишите зірками небо, гострими пазурями боронити свої землі.

 Сумно, але не обійтись без квітів, для тих хто впав. На шовковій траві, застигла тінь небесного воїна, який без неба не уявляє життя. Серед сірого гострого каміння, непримітний хрест, оточений тирличами, який на мить просить тебе, зупинитись.

 Зупинитись, щоб у короткій молитві, закарбувати, на скрижалі свого серця, цінність кожного подиху. Нам всім заново прийдеться вчитися жити, попередньо внести корективи, змінити ставлення до тих мізерних цінностей, які до якогось певного моменту були  для нас важливими. Наш шлях має  відкрити світ, в якому духовний спокій та любов, будуть тримати нас за руку в нашій паломницькій подорожі.

 Тоді нам не буде лячно, стояти на піку перемоги, широко розкинувши руки, радіти, відчувати що, щасливе майбутнє, не за горами.

Фото моїх друзів Тараса та Макса