Grand Паленино

 Моє перше карпатське соло відбулось. Обмежене в часі, та необмежене в рухах, в бажаннях, діях, воно нарешті поставило крапку на запитання, як це подорожувати наодинці з природою? Безліч рекомендацій моїх друзів, які практикують подорожувати саме так, кожного разу не давали мені спокою. Найпоширеніші аргументи, це те що, стають гостріші відчуття, можна набратись енергії та відпочити, приймаються більш виважені дії, це зовсім інший тип мандрівки, бо ти один і все буде залежати тільки від тебе. Тебе не дратуватиме метушня в наметі, сторонні звуки, чи наміри когось, щось змінити, йти туди куди ти не хочеш, чи робити те, що тобі не до вподоби.

 Довго вагаючись, врешті мені вдалося, відчути як це. Навіть не зважаючи на відкриття нових для себе, чудових місць в Каратах, мені було не по собі. Бо за власним бажанням, зі мною не було моїх друзів, які за сотні кілометрів, пройдених пліч-о-пліч, стали зі мною одним цілим. Я витратив час тільки на себе, не бачив їхніх посмішок, емоцій від побаченого, навіть чай був не такий смачний. Не було того звичного позитиву, який акумулюється кожним з нас.

 Я не намагатимусь більше змінити хід історії, яка познайомила мене з горами саме у великій, дружній сім'ї. Спогади про минулі походи з однодумцями, набагато яскравіші. Вони вкотре переконали мене, що за життя треба цінувати дорогих тобі людей, проводити з ними більше часу, щоб потім не жаліти за втраченим.

 В 2011 році, коли я вперше потрапив у верхів'я Чорного Черемошу, я по новому зрозумів, що таке Карпати. Це не тільки вершини і полонини. Водні артерії - заслуговують окремої уваги. Одна справа коли це струмок Чорного Черемоша десь під Ротондулом в жерепі, з рудим, червонуватим відтінком води, інша справа Черемош на висоті 1100 метрів над рівнем моря, який навколо себе, викохав справжню карпатську тайгу. Від того часу, було пройдено багато струмків, зокрема цього року спускалися Погорільцем, який після повені важкопрохідний, та завдяки цьому став ще красивішим.

 Важко знайти на гірських річках місця для купання. Глибина - це неабияка розкіш, стрімкі течії,  не дають воді затриматись.  Потужність кольору, можна відчути лише на глибинах більше метру.  Іноді коли знаходиш подібне місце, його псують люди. Викидаючи сміття до річки, вони псують справжні шедеври природи, очікуючи повені, коли річка сама себе почистить.

 Його величність випадок - відкрив для мене найкрасивіші місця на воді в Карпатах. Навіть Синє Плесо на Черемоші, втратило позначку номер один у рейтингу водойм. 

Біля присілку Микуличина заховався справжній діамант, витесаний в скелях Прутцем Чемигівським каньйон, неперевершене місце для відпочинку. Відносно чисті береги, численні кам'яні артефакти, кришталева вода - це неперевершене місце для літнього відпочинку на воді в горах!

 Природа наче подбала навіть про дітей, створюючи невеличкі острівці з малесеньких камінців. Це ніби маленький пляжик на одну чи дві сім'ї.  Таких локацій тут не багато. За моїми підрахунками  є три або чотири місця,  з глибиною та зручним місцем для відпочинку.

 Серед скель трапляються тектонічні розломи, які здалеку схожі на печери. Саме в районі Ямни є печера з назвою Тектонічна, не сумніваюся, що й тут можна знайти чимало цікавих місць наприклад для геокешингу.

 Що стосується аспекту планування маршруту. Дана ділянка річки чудово вписується в похід вихідного дня Микуличин - Костел-присілок Клітчин - початок каньйону урочище Барвище - до присілку Паленино - Микуличин. Не потрібно описувати відчуття коли після походу можна покупатися в гірській річці. Це треба спробувати!