Дух матрацника

  Висолопивиши язика, наче гончак, що вже довго наздоганяє здобич, ти під вагою чималого спиногриза-наплечника несеш зо три кілограми харчів в стрімкий горб, щоб протягом двох днів, влаштувати гастрономічний похід.. Тобі байдуже, що в туристичному світі, тебе б сприйняли за йолопа, який на одну ніч несе більше двадцяти кілограм, ти прикриваєш обличчя, бо тобі соромно, що несеш в склі..майже те що Ви подумали, літрову "тушонку", банку оливок, базилік, декілька скибочок бастурми, грудку пармезану, щоб зробити смачнезну канапочку, маскарпоне для тірамісу і ще зо три клунки витребеньок(кажуть навіть самий недосвідчений турист може розказати достатню кількість байок, щоб йому повірили:). Совість не мучить, от тільки плечі поскрипують, оглядаючись на гітару, яка, бовтається ззаду, в очікуванні бринькання і співів бородатого власника. В передчутті жорстокого колиббінгу навіть громовиці обходять нас стороною, а парке травневе сонце розморює, наповнює духом матрацника наші туристичні душі.

Хата під г.Ліснів

 Вже дуже давно мені хотілося прогулятись по горам, без метушні, відчути себе або вже геть старим і ніжним, або ниючим матрацником, який проходить п'ять кілометрів і падає біля першої ліпшої смереки вирізблювати своє любиме "тут був Вася" і проводити змагання по боротьбі з зеленим змієм. Коротше кажучи маршрут нашого культурного матрацу випав на Ліснів, де вдосталь хороших оглядових місць, зручна логістика і шестизіркові пент-хауси, в одному з яких і  планувалось знищувати три броцака харчів, лежибочити, співати і просто нічого не робити.

Після проходження балканського циклону, вологий ліснівський ліс нагадував, м'ятну цукерку, яка холодить, робить в тобі вихор відчуттів. Зачеплюючи грифом гітари гілки дерев, я вмивався краплинами вчорашнього дощу, під ногами яскраве різнотрав'я, вже почали цвісти чудернацьким цвітом чорниці. Повільно мугикаючи собі під ніс хіти українських гірсько-похідних пісень набирали висоту, аж доки не відкрився вид на гору Ягідна, а з іншої сторони на Хом'як з сусідами.

Перед Ягідною.

Сполохати дух матрацника спробували звуки грому, які лоскотали нерви. Вже втретє підряд, блискавковий лабіринт, спробував нав'язувати мені свою гру. Прийшлось за порадами досвідченого бородатого колєґи, вирвати пару волосин з бороди і мольфарити - відганяти хмари.

 Тим часом пральна машина, увімкнула режим полокання, і взялася до роботи, викручуючи з хмар сиві коси, які на зміну сонцю, поливали Ворохту. На Чорногірському хребті для туристів була проведена фотосесія, фотографувало там славно. Зважаючи на відносно велику відстань до грози, ми все ж вирішили змінити план, попередньо ночівля планувалась за Кунікливою, та коли з Ягідної ми побачили, хатинку під Ліснівом, дух матрацника міцною взяв нас за руку.

Хата під г. Ліснів.

Вже на вершині г.Ягідна відчувається близькість лінивого відпочинку, тут тобі і альтанка і лавиця, навіть залишки шашликування видніються.

На вершині г.Ягідна

Спустившись до хати одразу і передчутті негоди, напиляли дров, так що можна було пів-кабана засмажити, провели невелику еко-акцію, зробили перший харчо піт-стоп.

А тим часом небесна канцелярія почала фотошопити в синє хмари. Місцями було так що аж бафф сторча піднімався.

Коли почав закипати борщик і запах сальця з цибулькою наповнив хатчину, ми зрозуміли що свято почалось, не гріх було і вшкварити для друзів файної пісні. Дзвінко заграла гітара, та сумно понеслася тужлива пісня, яка на мить нагадала про події як і сивої давнини, так і новини сьогодення.

Заморивши черв'ячка, попадали пляцком на лавицю і як глядачі в першому ряду, почали релаксувати.А й справді картинка перед нами просто чудесна. Залишається тільки мовчки насолоджуватися краєвидом.

Горган-Явірник за хмарами

Коли післядощові хмари шугають вверх, водопадами переливаються через вершини гір, ти кожною клітиночкоюю тіла, відчуваєш досконалість природи. Гра світла, калейдоскопом пересипає гори, неймовірна гама кольорів доповнює і так релаксуючий відпочинок. Розморившись від гарячого борщику, товариші вирішують трішки подрімати. Залишивши мене на самоті, я музикую гітарою, потім відкладаю її і слухаю гірську музику, щоб надовше її запам'ятати.

Хом'як з друзями

Після короткочасного сну, колибування продовжувалося, нагріта піч давала жару, що хотілося влаштувати сауну. На вулиці  нарешті почав падати дощ, під мелодію дощу знову хилило до сну. Зароджувались ідеї варити бануш і продовжувати свято пуза. Перед тим для галочки, яку має поставити туристична спільнота, вирішуємо збігати, доторкнутися до георепера на г.Ліснів, щоб було зараховано.

А тим часом хоч гуцул почав курити файку і гори вкривались рваними хмарками. 

Як не дивно той факт, що нікуди не треба йти і нічого не потрібно робити дуже виснажує. Це як виявилось набагато важче ніж пройти парканайдціть кілометрів непролазними карпатськими нетрями. Вибити в собі дух матрацника,  найбільше що хотілося і цій мандрівці. Всім гарних і не матрацних подорожей!
А тепер пісня!

Дякую за фото Максу і Тарасу