Мармароський камбек

 Була п'ята година ранку. Сонце ще десь ховалося за Чорногорами та крізь шпаринку в намет потрапляло світло, яке налаштовувало йти до вершини. Швидко збираємось, не знаючи короткої стежки обходимо Лисичу праворуч по дорозі, плавно піднімаючись. Перед виходом до першого кулуару зійшло сонце, фарбуючи гори в яскраві ранкові кольори. Ніч, яка втікає на захід, тане від перших променів, клубочиться темними хмарами, навалюється на сусідні пагорби, оповиває їх. Мій шлях до Попа Івана Мармароського був важкий - довелось штурмувати  стрімкий та безводний Радомир-Ґрунь, витримати ляпаса, від Петроса Мармароського, пройшовши його з півночі. Особлива насолода відчувалася, коли обриси "корони"ставали все ближче, я весь тремтів, від бажання побачити на власні очі велич Мармароських Альп. Біля застережливої червонястої таблички відчуваю пориви вітру, окидаю оком на захід і бачу як на нас суне гроза. Ноги ще не готові повертати назад. Я занадто довго хотів сюди,  ось вже третій день подорожі, де кульмінаційними моментом мало б бути, знайомство з ПІМом, а тут грім і блискавки, які я так не люблю. Врешті зупиняюсь, оцінюю ситуацію, до вершини, на якій я ще не був, залишається невідомо скільки, швидкість хмар шалена, коли блискавки починають гамселити в Берлибашку, розвертаюсь і йду вниз. Ну що ж гуцульсько-альпійський друже, познайомимось пізніше..

г.Піп-Іван Мармароський

 Щоразу на вокзалі ти зустрічаєш туристів, то неодмінно знайомишся, розпитуєш, куди хто йде , їдеш разом з ними в потязі і звісно бажаєш гарної погоди і хорошого походу. "Ми на Марми!" відповідаємо всім. Відчуваємо самі, що це звучить круто. Раніше недоступні через радянські заборони, тепер Мармароси стали настільки популярні, що прикордонники в Ділововму готові виписувати дозвіл прямо на місці без попередньої реєстрації. Острів скель, рододендронів, мармуру перестав бути безлюдним.

Мармурова брила на схилі г.Піп-Іван Мармароський

 Часто буває в житті, коли ти дуже довго хочеш чогось, уявляєш наскільки фантастично це буде, та врешті коли  досягаєш мети - розчаровуєшся, бо твої  грандіозні очікування, діляться на половину. Твоя уява здатна вималювати таке, що дійсність на жаль не завжди схожа з нею. Перша невдала спроба познайомитись з Мармаросами залишила в мені відбиток невдачі, чим заставила уяву, малювати наступну зустріч неповторною. Бачити гори на фото, слухати про них розповіді - ще не значить розуміти їх, відчувати всією душею та тілом. Між людиною і горою встановлюється особливий контакт, який можливий тільки вживу. Саме тоді ти заповнюєш уявлене реальністю. Буває так, що  зв'язок між людиною і горою настільки тісний, що реальність нереальна, важко повірити, що те що ти бачиш - відбувається насправді

Схили г.Піп-Іван Мармароський

 Мій мармароський камбек відбувся без особливого контакту з горою. О ні, це не розчарування, це скоріше той феномен, коли очікуєш більше, а отримаєш рівно стільки, скільки є насправді.
Для себе я вже давно відкрив, що вершина гори, не завжди є тим місцем, яке приваблюватиме тебе, прийти ще раз. На корону хотілося глянути знизу, тому я спустився прямісінько з вершини в другий кулуар. Ось тут відчувається по справжньому масштаб та велич. Кам'яні брили заквітчані нарцисами, молодилом, та рододендронами трохи втамували  гірську спрагу. Але дива не сталося. Відчував себе напівпорожнім чи наполовину заповненим мармароським духом.

Марми!

Одним із ключових факторів в горах - є час, він спливає там по різному. Для когось монотонність кілометрів тягнуться вічністю, а коли сидиш біля ватри, час зупиняється, коли лягаєш в випещену сонцем і росами траву,  хочеш продовжити кожну секунду. Щоб осягнути Мармароси треба багато часу. Вийти на вершину чи спуститися вниз і прогулятися по мармароським камінням - стандартна програма, яка нагадує звичайний обід в столові.

Сторож на роботі

 Планування маршруту, схоже з кулінарним рецептом. Ти додаєш до основи різні складники-смаколики, куштуєш, чаклуєш над стравою знову і знову. Не поспішаєш бо в тебе є багато часу, щоб дати страві увібрати в себе якості кожного компоненту. Я здогадуюсь, що в мене буде ще одна  спроба. Я обов'язково добре підготуюсь і запасусь найціннішим - часом. Знайду правильні інгредієнти та спеції, одягну свого фартуха і налаштуюсь приготувати Марми, так, щоб було дуже смачно. Не вірите? Тоді гайда зі мною!

Фото Рижук М.