Затишшя після бурі

 Серед океанських глибин, в хвилях солоної води, під спекотним сонцем, вдивляються в далечінь моряки, які не люблять штиль. Тиша несе в собі тривогу, якусь незвідану небезпеку, яка з'являється на горизонті у вигляді чорних хмар, а потім все гучніше і гучніше хлюпаючи в борт корабля, наростає все більше і більше. Коли корабель накриває перший гігантський вал води - народжується буря. Пережити цей виклик природи інколи не під силу навіть найдосвідченішому капітану, але коли буря стихне, вся команда вийде подивитися, на знову тиху воду, вдихнути свіжого повітря, знову ніжитися лагідним сонцем..

 Після справжнього карпатського дощу, коли промокає все до нитки або коли вітер шмагає твої щоки, розфарбовуючи їх в червоне, взимку порпаючись в снігах, з замерзлими пальцями, в тебе, трапляється шанс, потрапити в казку - затишшя після бурі. Сховавшись за дверима гуцульської стаї, через шибку видно, як володарка зима, дмухає холодом, маючи у своєму володінні тільки одну фарбу, не соромиться малювати скрізь. Потріскування ватри перемішуються зі звуками вітру. Голос гір заплутується у верхів'ях смерек, перешіптується з полониною, залетівши у стаю, підсилюються скрипом старих дощок, спотворюються і врешті наповнюють повітря моторошним завиванням. За пару годин двері, щільно припорошує снігом і надія на казку, залишається з тобою у неспокійному сні..

г.Чорна Клива

За ніч під час бурі можна передумати певне сто мільйонів думок. Довго вовтузишся, щоб знайти місце, де тебе нічого не тиснутиме в спину, вкладєшся як кішка, яка мне собі місце сну лапками. Навіть хорове хропіння твоїх друзів, доповнює колискову вітру. Починаєш згадувати неповторні миті, інколи всміхаєшся у сні сам до себе, врешті засинаєш.

Кулуари Близниць

 В цю ніч снилися гори, наче у фільмі, можна було відмотати плівку і побачити знову, як народжується карпатський шторм, як сніжинки обліплюють бороду і вона "сивіє" на очах. Тобі вже не здається, це справді сніжинки падають тобі на носа,на обличчя. Через якусь невидиму шпаринку вони залітають в колибу, щоб розбудити тебе. Покинути теплесенький спальник може змусити  лише бажання перевірити, чи справді твоїй мрії випаде шанс збутися саме сьогодні.

Сивуля Велика та Сивуля мала

  Потрібно трішки часу, щоб оговтатись. Те, що твориться навколо - незліченна купа аркушів, переписана словами ейфорії від побаченого. Вони скрізь розкидані, бери не соромся, може в котромусь із них ти знайдеш саме ті, влучні слова, які описують твоє бачення ідеальних гір, вони мають допомогти розказати там внизу твоїм друзям, як це..А якщо зможеш допиши, тут не треба бути митцем і навіть якщо, ти просто мовчатимеш і не знайдеш слів - тебе зрозуміють..

Довбушанка

P.S.
 Недавно мені подарували листівку з чудовими словами "Не йди туди, куде веде дорога. Мандруй там, де доріг немає, і лиши після себе стежку..  Ральф Уолдо Емерсон". Під час написання, цих рядків , я час від часу дивлюсь на неї, уявляючи, як свіжий сніг замітає сліди, що залишаються позаду, а попереду мене цілина, на якій так хочеться залишити після себе свою стежку..☼☼☼

Фото Васін А., Рижук М, Михайлович Т.