Стайки та Микулєска. Коли мрії збуваються.

У пошуках шедеврів Артеміди,

 шукаючи де це вже неможливо,

 відкриєш ти для всіх Карпатські Піраміди,

 нове незвідане і неповторне диво..

Легко писати про відкриття року, навіть незважаючи, що від моменту коли закінчилась наша дивовижна мандрівка в ці чудові закутки Чорногори пройшло немало часу. Під кліпом ока перебігають в голові кадри небачених й досі місць, емоції і досі тримають, вдається пережити вкотре, складність руху по важкопрохідній місцевості, скелі, поля жерепу, форсування струмка та безліч всіляких перешкод, які приготували Стайки та Микулєска для своїх гостей. Це місця, які хочеться відвідувати не часто, щоб зберегти їхню недоторканість, хоча природа і сама дбає про це. Беззаперечно цей неприступний острів свободи - відкриття 2015 року, ейфорія від цього походу залишиться у наших серцях назавжди! 

Скелі гори Микулєска

Вечорами полюбляю розкладати перед собою туристичну мапу і вишукувати різні нові маршрути, розглядати нові вершини та і взагалі планувати нові походи. Ще у 2012 році спускаючись з Смотрича, увагу привернули Чорногірські сателіти Стайки та Микулєска.  Від того часу я почав збирати інформацію, про цю місцевість. Чого лише я не наслухався, про непрохідність цих місць взагалі, про ведмедицю з малими, про купу заліза  повоєнних часів. Довго обдумувався і сам маршрут, зважаючи на складність підходів,  адже маркованих маршрутів тут нема, а як виявилось на ділі, маршрутів нема ніяких взагалі! Вирішено було підійти до вершин Стайки із пол.Великі стайки, штурмувати Стайки із південно-східної сторони, пройти поле з жерепу і вийти на Микулєску.

На пол.Великі Стайки. Попереду гора Стайки.

Чудовий райтшток розпочинається у присілку села Зелене - Явірник, він виводить на мальовничу полонинку, ліворуч якої покинута колиба. Вода на полонині присутня. Полонина часто відвідувана кіньми, правда вони нам не зустрічалися на шляху. Після переходу полониною, розпочинаються пригоди, стежка яка ледь читається у лісі, зникає між окопами 1 світової війни, іноді стежка натрапляє на лісові озера, на стежках трапляються військові артефакти. Врешті решт губиться в лісі, створюючи неперевершену атмосферу, коли ти вперше в нетрях гір. Знаючи що в цій місцевості має мешкати ведмедиха з малятами, ми не хотіли стати для неї вечерею і придумали собі нехитру забавку, через короткі проміжки часу почали кликати голосними вигуками "Місько!!!". гадаю під кінець, нашої мандрівки, звірі з полегшенням зітхнули, що збулися цих навіжених, які тривожили їх в цьому глухому закапелку. Ми щиро просимо вибачення, наступного разу принесемо меду :) 

Лісові озеро під г.Стайки

В перший день вирішили набиратися сил і штурмувати Стайки наступного дня.  Розвідка місцевості дала знати про чудову полонину на південній стороні Стайок з джерелом, та облаштованим місцем для ночівлі. Вирішили залишатися тут на ніч, попередньо зробити пробіжку на Стайки, щоб знати що робити завтра. Буквально за п'ятнадцять хвилин ми були на одній із вершинок Стайок, якщо я не помиляюсь таких там аж п'ять! Швидкий спуск і о Боже! Що це за запах наповнює полонинку? Так  це справжній бануш з сметаною, шкварками, білими грибами! Смакота, шкода що Мурчику не дісталось :) 

Підйом на першу вершину г.Стайки.

Чудова прохолодна ніч, дала життя не менш прекрасному ранку. Повно роси, яка не заважає нам йти до мети, вже скоро ми виходимо на першу вершинку г.Стайки. Нам відкривається панорама на Гриняви та Чивчини, Піп Іван дуже близько. Звідси маршрут проходить по скелям, змішаними з жерепом. Перехід між найвищими вершинами Стайок, чудове місце для намету. Залишається лише здолати ось ці скельні виступи і ми на вершині! Відчуття неймовірні! Адже ми так довго чекали можливості побувати тут і нарешті ця мрія здійснилась.

Останні метри до вершини г.Стайки

На вершині!

Ми не полінувалися зробити геокешингову сховану саме тут. Приємно буде знайти щось новеньке, та прочитати записки, відчайдухів, які пройдуть цей шлях.

Схованка

Зі сторони  пол. Великі Стайки,  оцінити повноцінно форму гори Стайки - неможливо. Єдине місце, з якого Стайки видно у всій красі - гора Микулєска. Це перлина, оточена жерепом з усіх сторін. Неприступна, обплутана колючим дротом, скеляста, не просто дається вона мандрівнику. Перед тим як штурмувати Микулєску, ми відпочивали на п'ятій вершині Стайок. Місце дуже дивовижне, в свій час, це фото опубліковане в соцмережі, отримало назву "Сніданок на Стайках". Тож не маю права змінювати і я :)

Сніданок на Стайках

А далі море :) Жереп, гойдання в нетрях. Але недовго і безболісно. Півторагодинний перехід і Микулєска відкриває свої ворота!

Бачиш стежку? Ні ? А вона є )))

На скелях Микулєски

Захоплює дух!  Ти йдеш місцями де сотню років тому, будувалися скельні бункери, яких тут декілька, купа фортифікаційних споруд, безліч окопів та військового залізяччя. Та те що створено руками, не рівня витвору природи. Піраміди чи корона? На що схожі Стайки Вам?

Стайки і ехо Перхої світової війни

Стайки з Микулєски

Микулєска приховує ще безліч таємниць, які ми обов'язково розкажемо Вам, коли навідаємось туди знову.  Запланований перехід до Смотрича був відмінений - цей відрізок, налютіший жереп в Карпатах, проходження якого забере дуже багато час у та сил. Спускалися вниз більш як тридцять раз перебродишви струмок Погорілець, омиваючи ніжки, насолоджуючись нетрями Чорногори, втомлені та задоволені. 

Гори.. Знову і знову, вони надихають, вони роблять з нами неймовірні речі. Коли збуваються маленькі мрії, які пов'язані з горами, це вдвічі приємно. Здійсніть мрію - відвідайте ці місця!

Я написав публікацію вже після описів цих місць моїми друзями Олексієм та Сергієм.  Раджу обов'язково прочитати і їхні враження  від побаченого. 

Я сам із задоволенням зараз це і зроблю! 

Зубасті Стайки і войовнича Микулєска

Микулєска-Стайки

Успіхів!

У пубілкацї використані фото Михайлович Т., Пономаренко О, Васін А.