Одна хвилина тиші

Більша велич і чистота в тому, чого не вимовляють уста. Тиша освітлює наші душі, шепоче нашим серцям і з'єднує їх. Тиша відділяє нас від нас самих, змушує піднестися до вершин духу і наближає до Небес..

Халіль Джебран

В нестримному ритмі, в темпі далекому від мелодійного вальсу, пульсують життям люди. Щодня вони віддають свою енергію іншим людям, домашнім улюбленцям, подіям в житті, предметам. Віддають не отримавши нічого взамін, безкорисливо, щиро діляться хорошими емоціями, бо знають, що навіть малесенька усмішка, може зробити чийсь день кращим, а ніжні обійми, створюють для когось невидиме захисне коло, перебуваючи в якому, відчувається любов, надійність та впевненість. 

Енергія, яку ми даруємо, коли подаємо руку, щоб підвестися, коли в натовпі чи серед лісу шукаємо, того, хто потребує нашої допомоги, коли просто робимо добрі справи, швидко повертається назад до нас. Їй немає ціни. Бажання акумулювати в собі хороші позитивні емоції, а ще більше, бажання ділитися ними, в часі сьогодення, наштовхується на безліч перешкод. В кожного з нас, перешкоди різні, та в кінцевому результаті, вони не дозволяють нам робити хороші вчинки, які і є однією із запорук щастя. 
Перебуваючи постійно в русі, ми рідко зупиняємось хоча б на одну хвилину, щоб озирнутися навколо.  В телефонних розмовах, у вподобайках та коментарях соціальних мереж, робочих перипетіях, за кермом, в тисняві громадського транспорту, ми позбуваємось духовної тиші, гармонії серця та душі. Тим самим виснажуючи себе емоційно, ми втрачаємо життєву рівновагу. Кожен сам обирає шлях, яким чином відновити рівень добра та позитиву в собі. Один із дієвих методів доступних для кожного з нас - тиша. ЇЇ надзвичайна потужність вражає. Виміряти енергетичну силу однієї хвилини мовчання енної кількості людей - неможливо. Але з точністю можна сказати, що ця сила неймовірна.

Тиша, така проста необхідність для кожного з нас. Щоденна хвилина спокою, зміцнює наш розум, надає сил та бажання, генерує неповторну енергію добра. Не залежно від місця, де б Ви не були - в гамірливому місті чи в лісових нетрях чи в столичному метро, будучи в пошуках невичерпного джерела духовної сили, завжди пам'ятайте, що тиша у Вашій душі, малесенький ключ до подолання багатьох життєвих перешкод..

Вершини г. Близниця , г.Труфанець та г. Близниця Велика між ними 14.11.2015

   В густому тумані, зрошена дощем полонина, була захована від зайвих очей. Килимом пожовклого листя, встелена дорога, яка вела в справжній світ осені. Крапельки води застигли на червоних плодах калини, ніби відчуваючи подих зими, яка може завітати в гості в будь який момент. Коли від пронизливого вітру з дощем стає холодно, рятує горнятко запашного чаю, який під шум вітру в смереках, особливо смакує в горах. 

Будинок біостаціонару ЛНУ на полонині Менчул  14.11.2015

  Під акомпанемент тиші, смакується не тільки напій. На межі дня і ночі, трапляється диво, осінній етюд , поступово починає наповнюватися. Спочатку за хмарами блисне сонце, з'являться частки блакитного неба, це головний знак, займати зручно найкращі місця для відпочинку в повній гармонії із природою. Вдивляючись у дивовижні метмаморфози хмар, вкриваючись теплою ковдрою, хочеться бути присутнім при заході.
  Дивовижна атмосфера що панує навколо, настільки досконала, що слова, можуть зашкодити перфектному дійству сонця, хмар,гір. Далі німа сцена. 

Будинок біостаціонару ЛНУ на полонині Менчул  15.11.2015

  Природі достатньо лише декілька годин, щоб змінити все навколо. Зміна пори року в горах відбувається іноді під кліпом ока. Цілком нормально, якщо ти засинав під падіння крапель дощу, а прокинешся від шурхоту снігу, морозного повітря зими, яке вмить поміняло все навколо.

Підйом на г. Петрос Чорногірський

 З кожним подоланим метром висоти, стає все важче. Іноді паморочиться в голові, в очах стає темно. Серед сірого безмовного снігу, запорошених трав та дерев, розмовляє лише вітер.

Хрест на вершині гори Петрос Чорногірський 15.11.2015

 Коли пальці рук замерзають настільки, що ними важко рухати, коли кожен твій подих збивається потужною хвилею вітру, а снігові іскри потрапляють до очей, кожен крок сповнений роздумів, чи не повернути назад. Сьогодні відступити, щоб завтра знову спробувати подолати останній метр. На запитання чи можна сьогодні завітати в гості, гора відповідає тобі тишею, сповненою такою кількістю звуків, в яких не розібрати чіткої відповіді. Кожен наступний рух буде межувати з невиправданим ризиком, який відкладатиме, більш чіткіший відпечаток в пам'яті.
 На вершині кожна мить дорога для тебе. Та хвилина тиші тут -  обов'язкова. З усіх сторін, закутий в холод, обвітрений, спраглий, слухаєш усім тілом та душею силу природи.

  За вікном знову синє небо, третій гірський день, на зламі двох пір року, приносить весну. Насичену різкими контрастами, зеленою травою внизу, злежалим мокрим снігом. Єдине чого не вистачає,  запаху пробудження природи. Відчувається, що вкриті снігом вершини, вже готові до зими.  Коли серед засніженої полонини, трапляється острівок з маргаритками, саме час влаштувати собі ще одну хвилинку тиші. Про неї не прийнято говорити, адже зрозуміло, що час сказати горам : " До наступних зустрічей.."

 Час подорожі для мандрівника починається з його першим кроком назустріч меті. Кожного разу від початку і до кінця мандрів, його супроводжуватиме неосяжна квінтесенція, основа, завдяки їй, в життя внесені вже невід'ємні почуття, доля яких продовжувати безмежну жагу пізнання.

Вершини г. Близниця , г.Труфанець 16.11.2015