Осіння містика в урочищі Пожератул

 Десь чути як зламалася під вагою тіла суха смерекова гілка. Поки що, це єдиний звук, який порушив мертву тишу. Мільйони крапель зависли у повітрі, заплутавшись у морок, вкриваючи вологим павутинням  цей незвичний ліс. Коли закінчився час на розмови, погасло багаття, звук зламаної гілки повторився. В цей момент ти починаєш озиратися в густий туман, ніби відчуваючи, що за тобою хтось слідкує. І чим сильніше ти прислухаєшся, тим більше звуків отримуєш від лісу. Падіння капель води змушує гілки рухатись, коли ти йдеш по стежці, ти відчуваєш невидимий доторк.. Заглиблюючись все далі в нічний ліс, настає момент, коли ноги не готові йти далі, волосся стає дибки, потріскування гілок, шурхіт і раптом неймовірний звук крил птаха над головою. Серед примарних скель ввижаються білі та темні плями. Підсвічені світлом ліхтарика, вони зникають та з'являються знову. Тишу пронизує крик, а за ним відчуваєш, що в глухій печері хтось плаче. Хто тут? Що малює уява? Чи це не уява, а містичне видіння, білої та темної постаті, які блукають лісами Пожератула, стурбовані непроханими відвідувачами? 

 Орнітологічний заказник Пожератул - дійсно дуже спокійне та цікаве місце. В більшості випадків, його таємниця не відкриваються для мандрівників. Невеличкий відрізок від вершини Лисини-Космацької до вершини гори Пожератул це перехід, який проходиться майже непомітно. По рівному хребтику, посередині якого, серед каменів та густого смерекового лісу, в'ється стежка - це домівка для рідкісних птахів, малесенькі плями моху серед гущі лісу - оази для поціновувачів недоторканої природи. Зрозуміти його містичність, таємничість, можна лише провівши тут ніч.  Ліс та скелі утворюють тут якусь дуже специфічну атмосферу, яка хоч і робить моторошно,  та все ж чимось приваблює.

 

 Вершина гори Пожератул - невеличке скельне нагромадження, засвідчує, що історія містичної сили, лине глибоко в сиву давнину. Популярна на той час сакралізація гірських вершин торкнулася саме цих місць. На вершині гори в скелях залишилися отвори, які часто наповнені водою. Чаші-заглиблення, а також ями, скелі-тунелі, які символізували ворота у потойбічний світ, утворюють чималий комплекс, який за своїми основами схожий на всесвтіньо відомий Стоунхендж, про що свідчать залишки на вершинах гір, сонячного календаря.

Заглиблення з в водою на вершині г.Пожератул

 Незважаючи, що приблизно від V-I тис. до нашої ери, вже минуло немало часу, ці місця енергетично потужні. Відчували це вже і люди сьогодення, які встановили на вершині Пожератула, малесеньку капличку, здається найменша за розмірами, яку мені доводилось зустрічати в Карпатах. Всередині якої є свічки і сірники, щоб кожен, хто перебуватиме тут, міг запаливши живий вогонь побути наодинці в молитві.

Вміст однієї із каплиць на нашому шляху

 Вже пройшло немало часу, від того моменту, коли мені вперше довелось мандрувати тими чудовими місцями. Але я і досі не визначився, що саме я знайшов в цих місцях особливого, що викликає бажання відвідати ці місця знову і знову. Не все можливо описати словами, напевне це і є той випадок, коли відчуття не можуть пройти через призму слів і лягти на папір, а через особливий шлях, проходять і залишаються в підсвідомості.  Покутсько-Буковинські Карпати або ще як їх називають Запрутні Ґорґани мають дійсно привабливі місця, які позбавлені туристичної метушні, неодмінно мають зайняти особливе місце у списку Ваших гірських вподобань. Рекомендую  неодмінно відвідати ліси Пожератула, де під промені заходу, в тиші, з горням теплого чаю, під шум смерекового лісу,  зустрічати містичну карпатську ніч..

На вершині г.Пожератул

Фото O.Geni