Вертикальний ліміт

Бажання збільшити карпатський вертикальний ліміт, 

призводить лише до пошуку небезпечних маршрутів, 

які крім втамувння власних амбіцій, 

не мають нічого спільного із здоровим глуздом..

Найвищий вертикальний ліміт України - зимова Говерла - 2061м

 В житті кожного мандрівника приходить час, коли мапа, якою він подорожує вже багато років, стає йому тісною. Висоти, вершини, стають настільки звичними та знайомими, як вулиці рідного міста. Хочеться нових вражень, нових місць, вершин та висот. І от коли відбувається перша подорож в якій, ти піднімаєшся вище 2061 метр, відбувається своєрідний переломний момент. Далі більше, Високі Гори, де висоти більше п'яти тисячі метрів, тріщини, небезпеки стільки, що здається вона чекає на тебе на кожному кроці. Примхи погоди там не прощають помилки, адже як кажуть "загубив рукавицю - загубив руку". І коли "возвращаемся мы, в суету городов" в найближчій доступності залишаються рідні Карпати. Які у порівнянні з великими горами деколи ганебно називають пухирцями або прищами. А ще гірше, починають ставитись до Карпат - самовпевнено. Бо зрештою, що може статися на таких пологих схилах і на таких мізерних висотах, а мінімальний альпдосвід, піднімає самооцінку до неймовірної висоти. Та гори, за словами Райнхольда Месснера " просто небезпечні", тому переоцінка власних сил, брак досвіду, та що дуже важливо співставлення великих гір та маленьких Карпат, можуть зіграти погану гру. Карпати завжди беруть своє, при чому не соромляться брати найдорожчим, що є у туриста.

 Буде не зайвим сказати, що в халепи попадають в горах новачки і професіонали. Та з плином часу, сюди можна додати нову категорію людей. Це люди, які досягнули свого висотного ліміту. На жаль Україна не має ні Кавказу ні Альп. Тому здобути нову висоту крім 2061 неможливо. Та адреналінова гонка, дає поштовх шукати екстрім, який граничить з смертельною небезпекою. Тоді в гру входять наступні два напрямки : 1) як зашвидко пройти з пункту а в пункт б 2) яким маршрутом це зробити. Якщо ж перший доволі невинний, то другий розвиток передбачає розробку маршрутів, по лавинонебезпечних схилах, які в класифікації гірських маршрутів мають чарівні позначення 1А, 2А чи навіть 2Б. 

 Навіть для добре досвідчених альпіністів, будь-які підйоми типу від озера Бребенескул на Гутен-Темнатик, потенційно небезпечні. Що вже й говорити про аматорів, які надивившись купу фотографій в інтернеті, маючи  одну комерційну поїздку наприклад по великим горам, спробувати показати "крутяк", здійснивши підйом наприклад на Жандрам і заявити, що це 4 категорія складності. 

 Зворотній ефект не дасть довго себе чекати. Якщо Ви гадаєте, що пройшовши всі класифіковані маршрути в Карпатах,  маєте достатній досвід для високих гір, Ви вкотре помиляєтесь. Безперечно базову підготовку Ви отримаєте, та очікувати, що вона Вам допоможе при падінні в тріщину, не приходиться.

 Ураган на Ельбрусі, загартує Вас так, що Чорногірський вітер, здається приємним бризом, а застереження про лавинонебезпеку, викликає посмішку і відповідь "знаєм, бачили, не боїмось", це біг по лезу бритви, в якому збіг обставин, може призвести до трагічних наслідків.

До речі, про погоду. Останнім часом стало популярно ходити взимку в погану погоду, щоб .. і тут я задаю собі це питання сам собі. Для чого ходити в погану погоду? Щоб доказати самому собі, що ти це можеш? Щоб показати комусь відео з ураганним вітром і суцільною темрявою з змерзлими обличчями?  Тут варто напевне нагадати, за чим ми ходимо в гори. Кожен за своїм напевне. От лише, досвідчені люди ніколи не намагалися посперечатися з погодою. Вміння відступити - це надзвичайно важлива риса характеру кожного, хто йде в гори. Та про що може бути мова, коли люди цілеспрямовано, йдуть в непогоду, бо в них куплені квитки, заплатили гіду, відпустка і тд і тп.  Гори ніколи не підлаштуються під Вас, Вони не дадуть Вам їх підкорити. Викиньте зі свого гірського словника це слово. Гора або пускає або не пускає до себе.  Погані погодні умови, з потенційно небезпечним зимовим маршрутом по високогір'ю не мають бути предметом гордості. Вашим близьким байдуже, який рівень адреналіну у Вашій крові, Вони хочуть щоб Ви повернулися з гір живі та здорові. Навіть, якщо гори - це все ваше життя.

Захисні стіни для високогірної ночівлі в наметах на вершині г.Говерла

 Гірська трансформація високі/низькі також впливає на інший ліміт. Це спорядження.

У світ карпатських мандрів активно влилися технології з висотного альпінізму, без яких тепер, ти просто - сарака.  Прикладів повно, від льодорубів, касок і лопат які носять на маршрути, де це знаряддя використовується лише для модних інстаграмних фото, черевиків La Sportiva Spantik на маршруті на Кукул до сінгоступів на фірнових схилах (де по факту мали б використовуватися кішки) Останні мабуть саме розпіарене спорядження в Карпатах. Його відсутність асоціюється у багатьох з рівнем гаманця, не більше. Не дивно, що почалися навіть напади особливо агресивними туристами, на людей, які ними не користуються, залишаючи  покроплені власним потом проторені сліди. Я все от дочекатись не можу, коли з'явиться фото першого скельного намету, пришвартованого наприклад до скелі на Шпицях, з визираючим з нього туристом з ..кисневою маскою на писку..

 Так з часом складається розуміння того, що для Карпат, тобі нав'язують купляти спорядження, яке по факту створено для інших умов.  Якщо пальник то MSR Reactor, якщо окуляри то Julbo, якщо намет Hilleberg і так далі..  І коли влітку Ви будете лежати на простенькому коврику, а поруч біля Вас хтось буде валятися на надувному розпіареному експеді чи термаресті, Вас будуть давити не каміння, а жаба :)

Бетонний тур обліплений снігом на вершині гори Говерла

 Вертикальний ліміт.. Я бачив цей фільм, та й напевне більшість з Вас бачила його.  Той, хто ходить горами, низькими, високими, весь час знімає свій фільм. Хоч і жанр цього фільму ми обираємо самі, хочеться щоб, фінальна розв'язка цього кіно, завжди була доброю. Гори і життя - драма, якою захоплюються одні, а інші не можуть зрозуміти. Сьогодні, коли весь світ переживає події на Нанга-Парбаті, ми маємо віддати шану людям, які рятують інших в горах, а хвилиною тиші, віддати шану тим, хто залишиться в горах назавжди...