"Чорне золото" Білого Каменя (г.Пірс-Дора, г.Синячка 10.07.2011р.)

   Одного вечора, перемикаючи канали телевізора натрапив на репортаж з нафтових родовищ, де безліч штангових насосів, наче лелеки в пошуках харчів, беззупину то піднімають то опускають свої голови, викачуючи з надр землі нафту - "чорне золото" сьогодення. Той процес відбувався десь на рівнині і ніяк не повязувався з гірською місцевістю, що досить добре врізалось мені в пам'ять. Однак згодом мені прийшлось пов'язати до цього часу несумісні для мене речі -  гори  і нафтові помпи. Переглядаючи мапу околиць Яремчі я натрапив на позначки нафта, які ніби то говорили про те, що там розташовані потужності нафтопромислу та реальної обстановки на місцевості вони не прояснювали. Пересвідчитись на власні очі, як відбувається видобуток нафти на території Надвірнянського нафтового родовища, вдалося одного літнього дня, додам лише одне - я був дійсно здивований побаченим.

Штангова помпа-насос неподалік гори Пірс-Дора

 Історична довідка інформує нас про те, що поклади нафти, газу та  вугілля відомі в цьому регіоні дуже давно. Поклади нафти Битківської площини залягають відносно не глибоко, було виявлено чимало виходів нафти на поверхню землі. Місцеві жителі  використовували спочатку нафту як пластичну змазку на кшталт солідолу, обмащували нафтою тварин щоб позбавити їх паразитів, запобігали корозії металу завдяки властивостям нафти і лише у 1853 році у Львові було проведено очистку та її дистиляцію, після чого нафту почали широко використовувати як рідину для освітлювальних ламп. Згодом нафтовидобувний процес набув значного розвитку і на сьогоднішній день на території Надвірнянських родовищ експлуатується біля 340 свердловин. 

Метаморфічний візерунок 

   Обравши за мету пройти класичний маршрут Дора-г.Пірс-Дора-г.Синячка-Яремче погожим літнім днем вирушаємо з друзями від залізничної станції Дора. Позаду залишається асфальтова дорога, яка вже навіть зранку пахне смолою ніби нагадуючи нам про поклади глибоко в землі, через деякий час переходимо ґрунтові дороги і плаєм виходимо вверх до лісу. Оминаючи сінокоси - царинки, досохчу дихаємо на повні груди чистим повітрям, насиченим сотнями різноманітних запахів полонинських трав. Сонце почало добряче припікати і ми поспішно ховаємося в лісовому затінку  і після невеличкого перепочинку продовжили рухатись в напрямку до г.Пірс-Дора. І ось за деякий час рухаючись лісом серед дерев з'являються обриси скельного нагромадження на горі Пірс- Дора,  яке в народі називають Білим Каменем. Основою якого є ямненський пісковик і своїми формами, він дещо нагадує скелі Покутсько-Буковинських Карпат, а саме Сокільські Скелі та Протяте Каміння

Білий Камінь

 Це місце надзвичайно популярне, а тому й страшенно засмічене. Бідолашний камінь обписаний автографами, тих несвідомих туристів, які тільки таким чином можуть висловити свою ейфорію від побаченого. Каміння цікаві й для скелелазів, мої товариші час від часу вибираються в цю місцину щоб спробувати себе і в цьому виді активного відпочинку. За своєю доступністю г.Пірс-Дора приваблює велику кількість школярів та матрацників, які приходять сюди, цмулити пиво з послідуючими негативними наслідками для природи і відношенням до подорожніх. Як і очікувалось прямо на стежці, яка веде далі до нафтових насосів,  ми могли в цьому наживо пересвідчитись. Проводити виховні роботи з нетверезими відпочивальникам ми не стали, а просто пішли далі..За добру годину шляху нам почали траплятися вмонтовані в землю посеред галявин труби з кранами та інші споруди, які підтверджували той факт, що в околицях міста Яремчі проводиться нафтовидобувна діяльність. Кульмінаційним моментом було місце де розташовано одразу три помпи, які справно гуркочучи моторами викачували оте чорне багно з надр землі на поверхню.Чесно кажучи така картина мене здивувала, адже побачив цей процес вперше.

Помпа на фоні гори Синячка(праворуч)

 Звісно цікавість брала своє тому, ми обстежили помпи, які справно качали "чорне золото". Навколо шипіли якісь вентилі, в отворі було видно чорну масу сирої нафти - в підсумку нічого особливого і далі по трубам потекла нафта у невідомому напрямку. Процес видобутку повністю автоматизований, за весь шлях від Пірсу-Дора до полонини Лазок, звідки починається двадцяти хвилинний підйом на вершину Синячки ми не зустріли жодної людини.

Хрест на полонині Лазок

Підйом на вершину Синячки з пол.Лазок  легкий,  стежка проходить через поля чорниць і невеликих камінців. З вершини гори відкривається чудовий краєвид, особливо виразно видно обриси масиву Довбушанки та пасма Синяка. Вершина вкрита цекотами, зважаючи на невелику висоту над рівнем моря, а саме 1400 метрів, на горі ростуть дерева та чагарники.

Масив Довбушанки

  В лівій частині полонини видніються будиночки нафтопромисловиків, цистерни і безліч доріг. Згадуючи історичне минуле цих місць, обов'язково треба згадати той факт, що під час Карпатського рейду 1943 року, тут точилися запеклі бої адже в даній місцевості на той час було  50  діючих свердловин, які були важливим стратегічним об'єктом.

Полонина Лазок з вершини гори Синячка

  Вершина гори також цікава тим, що на ній відбуваються богослужіння монастиря святого Іллі -покровителя грому, що знаходиться в Дорі, відповідно на вершині  встановлений невеличкий хрест, з заповідями. Вже на спуску з Синячки  до нас докотилися громовиці, то ніби святий Ілля, нагадував нам про себе. Блискало десь за Малим Горганом. Не маючи бажання випробовувати долю, спускаємось в зону лісу, і траверсуємо Синячку в сторону м.Яремче

Гроза 

За останньою інформацією компанія Шеврон розглядає можливість видобутку сланцевих газів з території так званої Олесської площини. Компанія надає гарантії про дотримання екологічних норм. Поки що триває процес розвідки та збору громадської думки про освоєння цього родовища. Хочеться вірити, що масштабної екологічної катастрофи не буде, надіюсь що люди відстоять свої землі і збережуть рідні Карпати. І ми будемо відвідувати насамперед гори, а не влаштовувати екскурсії на газо-нафтові копальні.