В нестримному ритмі кружляють, вирують, булькотять в гірських котлах хмари, танцюють свій шалений плєс, то підлітаючи ген-ген у височінь, а потім втомившись, припадають до самої землі, торкаючись чистих вод озера Ворожески, летять хмари в далечінь, щоб там заплакати дрібним дощем. І під той плач, в шумі смерекового лісу, ледь вловимі слова матері, в якої озеро забрало її синів, навіки поховавши їх в своїх водах. З того часу озеро отримавши таке ймення Ворожеска - заворожує. Десь в нетрях леличу мешкає сивий мольфар, який під шум вітру, готує з чистого п'янкого карпатського повітря, кришталевої води та запашних трав невідворотне зілля, вправно розстелена біла доріжка зі снігу, гостинно запрошує відвідати його володіння..
 |
| Сніжна доріжка до озера Ворожеска |
Накриваючи нас, наче овечою вовною, хмари оточують з усіх сторін, закривають собою безлісі вершини Свидовця. Телепортуватися у вимір озера вирішуємо екстремальним спуском, з хребта прямо до озера. Для новачків спуск видався емоційним, як виявилось дощова погода, погана видимість, була доповнена, болотом під нігтями, брудним одягом, пірваним спорядженням і невеличкою порцією адреналіну.
 |
| Шлях у інший вимір. На сніжнику видно людину. |
Під ногами багно з камінням, високогірна вільха старається шарпати Вас звідусіль, хапаючись за її міцні гілляки, повисаємо на стрімкому спуску наче мавпи. Іноді здається, що в зарослях вільхи замість очікуваної гілки, підставить свою лапку ведмідь і потисне Вашу руку, вітаючи Вас в його краях. Лелич швидко закінчується, попереду міниться сніг. Цього року його багато, навіть в сусідньому кулуарі можна було пограти в сніжки.
 |
| Спуск до сніжника. |
 |
| Сніжник під горою Великий Котел |
На спресованому сніжнику, влаштовую собі фрі-райд на вібрамах сорок шостого розміру. Забавки зі снігом по середині липня, дорослим людям приносить море задоволення, тішимося наче діти. От лише шкода, що похмура пані Ворожеска, помітивши наші ігри на сніжку одразу підсунула нам "свиню" у вигляді свіжого дощу. Декілька фото біля озера і гайда розкладати намети, грітись, готувати щось смачненьке.
 |
| На сніжнику |
 |
| Біля озера |
Чистота води в озері неймовірна. Просто приємно стояти дивитися на таку прозору воду. Її хочеться напитися, таке враження, що ось та чистота озера, перетворила його на велетенський аквамарин, який є справжньою окрасою Свидовця. . Каміння, яке лежить на дні, здалеку вимальовує підводні потвори, які наче в легенді здатні затягнути назавжди у глибину озера. Незважаючи на вітряну погоду, великих хвиль як на озері Несамовитому нема, Ворожеска більш лагідна і спокійна.
 |
| Чиста вода |
Розіклали табір, розпалили ватру, готували їсти.. У кожного, хто був поряд, з лиця не зникала посмішка і оптимізм. Всі пошепки просили сонечка вийти, поніжити нас після дощу своїми променями. Але прогнози погоди були точні, фронт накривав нас кожну годину все густіше і густіше. Дощ поливав нас наче з лійки, а в більшості випадків просто висів в повітрі. Води пити не хотів ніхто, тіло напувалося напряму з повітря. Навіть надокучливі коні не прийшли. Лише один цуцик прийшов на запах, і був вдало нами підгодований. Приємно забуркотів шлунок коли, дерев'яна ложка, запарувала з запашним банушем зі справжньою овечою бриндзою і шкварками. Традиційна гуцульська кухня, невід'ємна частинка наших походів - смачно і по-карпатськи. Як і в тогорічному поході Свидовцем була моя фірмова грибна юшка, та цього разу гарячу першу страву розібрали так швидко, що я не встиг зазнимкувати цей кулінарний смаколик.
 |
| Бануш- шкварки-бриндза. |
Варто сказати два слова про гітару. Вона бідна, з теплої затишної хати, вперше потрапила одразу в справжній бій, пірвані струни, чохол, пошкоджений лак, повний набір пригод на свою деку. Окрема дяка товаришу, власнику цієї гітари, який її ніс, тисну тобі руку, за впертість! Думали, що дощ таки не дасть змоги використати її за призначенням, але УРА!!! десь на годинку, ми потішили себе і всіх навколо гарними піснями, які зігрівали наші серця.
 |
| "Вставай сонце, вставай, вставай" (Нічлава блюз) |
А далі, друзі, завіса. Ось вона накриває нас, а ми тим часом ніжимось сухим теплим спальником, під дощові примхи Ворожески спробуємо засинати..
 |
| Хмари скочуються з хребта в долину. Вже скоро видимість буде нульова. |
Далі буде..
Коментарі
Дописати коментар