Публікації

Екоакції в Карпатах. Знак запитання чи три крапки?

Зображення
Я дуже добре пам'ятаю той вечір 20 серпня 2011 року, коли прикріпивши велику кирку до свого рюкзака, сідав до вечірнього потяга і їхав в гори, для того щоб зробити їх безпечнішими, кращими, комфортнішими для мандрівок. Волонтерство тоді було для мене, зовсім не відомим, та гори які я так люблю, кликали до себе чимось новим з розумінням того, що власними руками, ми можемо відновити втрачене та почати будувати нове. Наша зустріч з однодумцями під час маркування Свидовця була відправним пунктом в історії з назвою Карпатські Стежки.

 Після проведеної акції я почав активно слідкувати за діяльністю Фундації Карпатські Стежки. Василь Гутиряк, з яким я познайомився тоді на акції, зробив вагомий внесок в мій світогляд що до організації системи маркування в горах. За що я йому щиро дякую. Я почав активно моніторити анонси акцій, бажання не просто ходити в гори, а робити щось корисне для них стало для мене дуже важливим. Я згадав як зі своїми друзями в 2010 році ми провели свою першу екоакцію…

Пір'їнка

Зображення
Якщо янгол подає тобі знак - він нагадує,  що хтось молиться за тебе..

 То було одного погожого літнього дня. Ми як завжди домовилися йти грати в баскетбол на шкільний майданчик. Я прийшов швидше, сидів на лавочці біля школи і дивився на великі листки каштанів, які ховали мене під своєю тінню. Перед моїми очима були стіни старезної школи. Вона пережила багато історичних подій, з її вікон дивилися на гучні процесії в її кабінетах колись підписували важливі документи. А зараз вона, альма-матер для школярів. Найбільше мою увагу привертали центральні двері школи. Вони були напевно ще з того століття. Викувані, з облущеними елементами, які не заважали виглядати їй, як справжній історичній пам'ятці міста. В уяві вимальовувався портал крізь цю часову браму, в минуле  чи в майбутнє, я напевне й досі не визначився куди б хотів при нагоді потрапити.   Згодом мою увагу привернув дивний звук, який я не чув а скоріше відчував. Хтось пошепки кликав мене. Цей голос лунав з нізвідкіля. Підійшовши до…

Туристичні витребеньки сучасності

Зображення
Сучасний розвиток технологій назавжди змінив туризм. Він ніколи не буде таким, яким був колись і як виявляється справа не у джетбойлі та гортексі, яких у нас не було більш ніж чверть століття тому.
Сучасний український турист, це фешенебельний, розцяцькований експонат, який мало чим відрізняється від гламурних представників глянцевих журналів. Просто понти у них різні.  Зараз туризм перетворився на свого роду мейнстрім. Ходити у штанах з малюночком слоника, це круто. І коли одяг це лише вершина айсберга, то за туристичними витребеньками сьогодення захована левова частка всього того, що там впихують-втюхують-впарюють маркетологи.
 Основні ключові фактори до яких ми будемо звертатися протягом публікації, які стали в основі деформації свідомості туриста : лінь, понти, відсутність бажання думати, відсутність того чим думається, гроші/впарювання, максимальний комфорт.
Отже що почало відбуватися за останні пару років в українському туризмі. 
Збільшення максималістичних забаганок пересічного …

Ромку,то пирвалоси..

Зображення
- Петре, а де ти дів той коврик, що вночі спав на ньому? - Ро, то пирвалоси - Як коврик порвався? Та ж то Тремарест! - Ая відків знаю рест чі нерест,  а пішов з ним на ріку, тай ади, пирвав.. З цими словами мій товариш витягнув з корчів, дрантивий неоейр..((

 Якось вирішив я зі своїм товаришем, Петром, справжнім гуцулом, сходити у гарний похід дикими Карпатами. Ми обрали гарний глухий закуток. Цікавив Чивчин. Почати вирішили з Буркута і закінчити Шибеним.  Саме в цьому селі мешкав мій приятель. Я довго збирався. Понакупляв нового спорядження, якось хотілося показати передові технології Петрові, щоб він спробував і зацінив.   О ось ця чудова мить! Завантаження, о ні! Скоріше просочування в Шибенський автобус, де разом з поросятами, гарячим хлібом з Топільче, та різноманітними пасажирами я дістався до Шибеного.   Петро вже підчікував мене. Він смачно дудлив прохолодний хмільний напій, посміхаючись, вдивлявся коли я вийду з автобуса. Не дивно що Петро був босий. Він від квітня по листопад ходить…

Озеро Акварельне

Зображення
Зима - це гравюра, весна - акварель,  літо - олійний живопис, а осінь - мозаїка всіх трьох © Стенлі Хоровіц
"На все свій час".  Надзвичайно мудрі слова, які ми досить часто застосовуємо в житті. Є час для народження, час для життя та час для смерті. Як не дивно але подібний життєвий шлях мають не лише живі істоти. Під пронизливий травневий вітер, спостерігаючи за хвилями незнайомого карпатського озера, ми розуміли - що воно теж живе. Переломлюючи в собі сонячне проміння, потріскуючи льодом, ця вода пахла справжньою зимою. Озеро було недавно народжено і зараз жило своїм коротким весняним життям. Неймовірні акварельні відтінки нагадували, про той час, який призначений для нього. Адже скоро прийде літо і озеро зникне та чекатиме нового народження..





Вам просто треба вибрати момент, коли це відбувається. Подібних дійств в Карпатах безліч - це і цвітіння рододендрону, нарцисів або наприклад зловити "брокенського привида" або потрапити в "молоко". Такі моменти надих…

Закордонне мармароське тріо

Зображення
Коли подорожуєш не знаючи англійської,  починаєш розуміти, що означає народитися глухонімим і недоумкуватим  © Philippe Pierre Louis Bouvard
 Кожного разу коли ти дивишся на Фаркеу та Міхайлек - ти в Україні. Безліч мандрівок проведені в Мармаросах, зводилися до безмежного бажання відвідати найвищу вершину цього масиву. Іноді така мізерна відстань до скелястих вершин, здавалося доступна навіть позаочі поліції де фронтера. Та згодом із майже річним досвідом прогулянок по Високих Татрах, перетин кордону, та подорож сусідньою Румунією виявилось набагато простішим  ніж дістатися до Чивчина.

Втрачений компас

Зображення
Засніжені гори прекрасні.  Всі брудні та неприємні речі цілого світу,  змиваються прекрасню білизною ©Мітсумі Куросава
 Вигризаючи сходинку  за сходинками в стрімкому схилі Попа Івана Мармароського, в боротьбі з пронизливим ранковим вітром, відчувалася свобода. Її смак був чомусь незрозуміло новим. Згодом стало зрозуміло, що це не новизна, а просто я забув як це.  Тривала перерва в гірських мандрах залишила за собою змішані відчуття. Коли ти знову йдеш, все починається спочатку. Вже з перших кілометрів, перших іскор ватри, та гострого сніжного запаху, починає ставати все на свої місця. 
 Йдучи в засніжені полонини та схили Мармароських гір, я ніс за плечима енергетичний тягар, який встиг зібрати за досить тривалий період часу. Під кліпом ока, ця безмірна ємність була наповнена знову, та цього разу лише чистою енергією. Гори, це місце неймовірного самоочищення. Намагнічена стрілка, показує завжди вірний шлях. Тут втрачаючи одне, ми знаходимо набагато більше чим очікували. 
Блукаючи в руках і…