На гору Чивчин (09-11.2011р.)

березня 17, 2013

На гору Чивчин (09-11.2011р.)

Відвідати один із найвіддаленіших районів Карпат вже віддавна було моєю мрією. Однак на перешкоді постійно були мороки з добиранням та оформленням дозволу на перебування в прикордонній зоні. Хоча як з рештою виявилось не було так складно. Мандрувати каньйоном Чорного Черемоша планувалося вдвох. І зважаючи на сприятливі погодні умови вирушаємо з батьком в глухий закуток Івано-Франківської області.

г.Чивчин

День перший.

Збиралися ми довгенько тому приїхали в присілок Шибене десь о 5 годині, а з Буркута в сторону Чивчина почали рухатись лише по 7 годині вечора. За словами місцевих жителів нас очікували цікаві мандри, адже до устя Добрина нам прогнозувалось подолати біля 15-15 бродів Чорного Черемоша. Орієнтовний час на проходження цього відрізку десь біля 2-2,5 годин. Перші броди долалися відносно легко, трекінгові палиці, та сандалі, сприяли швидкому та комфортному подоланню водних перешкод. Єдиною проблемою залишалося настання сутінків, а згодом повної ночі. Просування вверх по течії Чорного Черемоша навіть з налобним ліхтарем - малоприємна справа. Орієнтувалися без навігатора по карті. Напевне переломним моментом була моя купіль у водах Чорного Черемоша. А скупатися довлеося двічі. Злий, промерзлий, через 2,5 години ходу, стаю як вкопаний на якомусь рівній ділянці і більше не рухаюсь..Бажання є ось так впасти і не ворушитись. Мабуть це було таки досить важливе випробовування мене, як мандрівника. Навіть не зважаючи на вересень місяць, перебуваючи довший час у холодній воді, палцями я добре не орудував. Для початку прийшлося присідати, віджиматися, грітися. Вирішено було остаточно - ночуємо за будь-яких умов тут, завтра продовжимо. Через деякий час, я зігрівшись від фізичних вправ, розкладаю намет, швидко переодягаюсь в сухе, дістаю пічку Бонда і розумію що мати вогонь сьогодні буде за щастя. Очевидно Чивични таки добряче прополокало перед нашим візитом, знайти придатне пальне було важкувато. Навколо одна вільха, сира смерека..Та на щастя за 50 метрів вище по течії, наче манна небесна , знайшлась обрізна дошка, яку я наче дятел, почав трощити на друзки..І скоро запалахкотіла-задиміла ватра і гарячий чай почав втамовувати спрагу, надавати мені сил..Втома брала своє, сон невідступно накочувався на моє тіло..Фотографій в 1 день не було..

День другий.

Прокинувшись одразу оцінюємо ситуацію. А вона була грандіозною. А саме каньйон Чорного Черемоша..Його велич вражає мене й досі. Отож вирішуємо наступне, батько йде в розвідку далі вверх по течії, я сушу речі, готую сніданок.

Ночівля на березі Черемоша

Як виявилося намет, ми розіклали на невеликому меандрі річки, а згодом стало зрозуміло що це залишки дороги Буркут - Чемріне,благо повені не було і вода нам не загрожувала.
Отже, батько взяши рацію пішов вверх по течії, і за 10 хв повідомив, що на горизонті ..хата.. Ось так..до нормальної хати з пічками, з ліжками, ми не дійшли 250 метрів і два чи три броди..Швидко збираємося, снідаємо і переносимо речі в хату в місцевості Чивчин

Хата в місцевості Чивчин

А далі все просто, карту в руки і готуємось до сходження на Чивчин. Речі залишаємо в хаті, по можливості прикриваємо двері і вперед, до таємничої гори. Стежка бере свій початок від устя потоку Добрин, згодом виводить на гору Чолакин, з якої вперше відкривається вигляд на гору Чивчин.

Колись полонини, які оточують Чивчин давали прихисток не тільки тисячам овець та іншій худобі, а були місцем, де жило чимало людей, про що свідчать багато хат, на жаль більшість яких з плином часу не доживають до цих днів, або востаннє потужним полум'ям освітлюючи Чивчин перетворюються на купу попелу.
Ці гори красиві і таємничі. Відвідуючи їх вперше, я закохувався в них як закохуються в жінку з першого погляду.

На вершині г.Чивчин

Вершина зустріла нас вітром і хмарами, як виявиться пізніше на Чорногорі в той час падав ..сніг..
Переночувавши в хаті Чивичн, на третій день готуємось долати води Черемоша і повертатися додому.

День третій.

Каньйон Чорного черемоша - місце яке повинен відвідати кожен. Дикий, первісний, і такий дививовижний. Тут тобі і форель виплескується з холодних вод, білі гриби виглядають з нечіпаного соснового бору, де ліс прямісінько від води тягнеться до неба..і тиша..непорушна тиша..