Чорногора. Піп Іван-Чорногірський (29-30.06.12)

 Мабуть кожного разу подорожуючи Карпатами, я натрапляв на різноманітні сліди карпатських мешканців. Тут тобі і сліди клишоногого ведемедя-вуйка, лапа-в-лапу вовка, пір'їнки глухарів,гектари полонин, зриті рильцями диких свиней. Карпати - затишна домівка для багатьох, для когось тимчасова, а для когось на все життя. На деякий час гори дають прихисток мандрівникам, які несуть своє тіло в той край, де одного разу залишили своє серце. Напевне кожен з нас прагне відшукати в горах щось особливе,щось особисте для себе. Знайти особливого звіра, який живе в Карпатах і не полишає слідів - справа честі кожного туриста. Тягнуться стежки до нього вже віддавна, і кожного року сотні туристів, наче паломники йдуть подивитись, як живе своїм життям Білий Слон на Чорній Горі. 





Білий Слон на Чорній Горі. 

Відвідати вкотре руїни обсерваторії планувалося дуже давно. Оскільки вже немало часу пройшло від мого останного відвідування, та і друзі мої вперше хотіли побувати там, прийшлось зробити для них екскурсію. Декілька дзвінків в "небесну канцелярію" і на одні із вихідні випала хороша погода, якраз після бурі з дощами в Карпати йшло сонечко, тому не гаючи часу зібралися і рушили в Дземброню. 
Як казали мені бабця, коли над горами клубочуться хмарки після дощу - то вуйко курить файку. Щось подібне чекало нас на старті, наче в овечому молоці потопає Дземброня. 
Звісно гуцули ще сплять, але нам таки вдається знайти газду від магазину і придбати, те, чого могло бути на горі замало.  Тай вперед до Слонє в гості. 
Погода супер! На горизонті вже з'явився грізний Смотрич, а під ним вже видно стару стаю. Часу в нас вдосталь, не поспішаючи, набираємо висоту. 

Попереду гора Смотрич
На полонині Смотрич нас гостинно зустрічає вуйко Василь.Перепочиваючи біля стаї, смакуємо свіжою бриндзою і розпитуємо Василя про полонинське життя. Як виявилось колиба стара, більше 60 років, а ще старіший мідний казан  , старіший навіть за Слона. Знимків на полонині я не робив, певне не хотів псувати хороший настрій господарів полонини. На добрім слові розпрощавшись вирішую пожаліти своїх товаришів, тому йдемо до Діда й Баби і сина їхнього Вухатого, що каменем зветься. Заодно ще й водоспадик відвідаємо. Неподалік колиби, зрозуміло чому, адже близько вода - справжній під-Чорногріський клондайк, шум, гамір 
Гарні дівчата, які ходили по водичку оживили наш колектив, звісно можна було б отримати і по писку , але пофліртувати під Смотричем не в кожу суботу є шанс. 
А тепер декілька слів про тих нефайних туристів, які не отримали тяжким мештом в чоло. 
Прямісінько на стежці, жителі клондайку влаштували смітник. Слів мало. Так само мало як і свідомості. 
Про флірт. Неймовірно але хлопцям моїм повезло таки..Трапилась їм чарівна панянка, яка якимось чином відбилась від свого колективу і прибилась до нас. Її спортивна форма тай і формИ були помічні, як пігулка віагри, для мерця в штанах, ото я давно так не пер!!! Хлопці взяли такий темп, ніби Слон за півгодини мав тікати з Чорногори. Як виявилось Таня, наздоганяла чоловіка  який з сином та батьками були вже біля водоспаду. За десяток хвилин запехкана група розчервонілих парубків з Танею дійшла до водопаду і одразу на водопій. Біля водоспаду був тривалий відпочинок. Адже в намірах було пройтись потічокм вверх до найбільшого водоспадика..Трішки просвіжившись гайда вгору. Сонце починає смажити, мастимося кремом і за пару десяткві хвилин вже біля Діда з Бабою. Вражень в моїх козаків "повні штани", вони наче Сільверко Стальонє із файного фільму "Скелелаз" лазять по Вухатим Камінням 

Дідо і Баба
Ще більшим було їхнє здивування з першим хоч і далеким знайомством з Слоном.  
Зупинятися на хай-веї з назвою Чорногора - небезпечно для здоровя. Можуть затоптати. Може ще стати погано від мільйону сказаних : "Добрий день!" Вирішуємо тікати! Найближче місце - вершина Вухатого Каменю, на яку рідко хто заходить, всі йдуть через його праве плече, а потім стежкою до перемички. Десь там примостившись на камінці смакуємо краєвиди Чорних Гір. 
Хлопцям вже добре видно руїни обсерваторії, та обміркувавши, вирішуємо не поспішати, спуститись до руїн схроніска, переночувати і зранку лізти на ПІЧ.  

Руїни схроніска
Вибравши непогане містечко біля руїн схроніска, розкладаємо намети, варимо зупу, приймаємо по пів-деци за похід. А я залишаю хлопців і рушаю зробити файну фотографію. 

Рододендрон карпатський
Файна днина вже пробувала закінчуватися, стара добра Чорногора насунула на хребет маленьку хмарку і з неї випав короткочасний відголосок вчорашніх дощів. Зупа звариласі, ми вечеряємо..Чорногора вкладалася спати, співала легеньким вітрецем колискову Слону. Пробували засинати і ми. Як би ж то.Наші сусіди  виявилися  фанатами камеді-клабу і позбавити себе, прослуховування, бородатих приколів про "тишину в библиотеке", можні було лише або ватою у вухах або пошуками пригод на задню частину. Все ж пересиливши себе,включаю телевізор  - починаю рахувати овець, які мирно пасуть травичку на Попі-Івані і феєрично перестрибують через Слона, мирно засинаю.. 

Добраніч, Чорногора! 

День другий

Ліземо на ПІЧ 

Світанок. Росяниста стежка травресує "погане" місце, веде нас до вершини Чорної гори. Ранкові промені вже огорнули витоки Погорільця, наші сусіди вже порокинулись, видно димок від їхньої паршивенької ватри з жерепу  
Долаючи майже останні сотні метрів до руїн обсерваторії зустрічаю знайомих. Напевне для кожного приємно зустріти знайомих на стежці, потиснути їм руку, чи то поплескати по плечу, побажати вдалого походу, адже десь в глибині душі ти усвідомлюєш, що твій знайомий, має в серці те, що маєш й ти. 


А ось і довгоочікувний Білий-Сірий Слон у всій красі 

Обсерваторія на горі Піп-Іван Чорногірський

З часу мого останнього візиту обсерваторія обзавелася новою спорудою, то певне для звязку з небесною канцелярією, в разі поганої погоди на Чорногорі. 

Капличка неподалік обсерваторії

В той час, я ще не знав що буду карбувати востаннє старий образ Білого слона. В останнє я побачив його таким, яким він був для більшості туристів, звичним таким старим добрим знайомим. А вже скоро до нього приїдуть і свіжі листки міді і вікна замурують і законсервують його. Час покаже як зміниться його життя, та образ його змінено назавжди. 
Вирішили пообідати на вершині, спостерігаючи, як групи туристів то приходять то йдуть, Чорногірський конвеєр запрацював. Соромно признати але так воно і було - руїни обсерваторії, величезний смітник і туалет. Та тепер вже хочу подякувати, хлопцям які там наводили порядок. Хочеться вірити що, цей принизливий статус зникне назавжди. 
Ще пару знимків і вирішуємо йти на Смотрич, назад до транспорту. 

Гора Смотрич
На фото видно якої шкоди завдала пожежа, відновлюватися жереп буде ще довго, площа вигоріла чимала. Ось і добігла наша подорож до логічного завершення, відвідини Білого Слона відублись, погода сприяла цьому. Задоволені повертаємось додому.. 

Коментарі

Популярні публікації