Хребет Ігрець. г.Чорний грунь (22.04.2012)

  Для багатьох мандрівки в цьому році ще продовжуються, для когось вдалося лише раз побувати в горах, а ще знайдуться ті, в кого сезон мандрівок в гори завершився. Та кожен з нас з нетерпіннями чекає наступної можливості відчути велич гір, заплющити очі і просто слухати, як шумлять смереки під натиском цигана-вітра, як ворон шугоне вгору, вкотре нагадуючи, що ми в нього в гостях. Кожен з нас повертаючись з гір везе в собі частку саме того, чого не вистачає в буденому житті.. 

Вже довший час задавав собі запитання, що мені заважає писати про те, що я люблю..?Нехай в довільній формі, розказувати та показувати те,що бачив, відчував. Робити це вперше, напевне як йти в свій перший похід, не знаєш що брати, як себе поводити, нові враження та новий досвід.Та я надіюсь, спогади про минулі мандрівки, в якісь мірі кожному з нас, дають можливість пережити їх знову. Тому я спробую..Подивимось, що з того вийде. 

Чорний грунь. Хребет Ігрець. Квітень 2012р. 
Кожного року в певний момент часу в повітрі з'являється ніжна нота пори року,яку важко сплутати з іншими пахощами міста. Особливо різко відчувається весняна нотка. Загострює вона й бажання відчути весну в горах, розімнути м'язи після зими, вкотре зустрітися з людьми, з якими по житті ти дивишся в одному нарпямку. Кожного ранку з балкону будинку, спостерігаю за засніженими шапками Чорногори, милуюся ними..Величні, крижані, навіть на відстані в сто кілометрів відчуваю їхню силу. Відчуваю,як вкторе кличуть вони мене. 
Тому завтра ми їдемо..Рішення прийнято, телефонний дзвінок товаришам, домовиляємось. о 6 ранку автобус везе нас в сторону Верховини. 

Формат багатьох наших поїздок навіть не одноденні поїздки..В багатьох випадках мова йде про пару годин, проведених в горах. Для багатьох, це не формат. Але коли немає можливості подорожувати декілька днів , то дякуєш за будь-яку нагоду. Інколи вистачає навіть миті, щоб в тебе виникло бажання затримати подих і пережити цю мить повністю. 

Отож вирішили ми піти на Ігрець. 
Старутвали ми з Буковецього перевалу. Зупинка саме на перевалі, недалеко від церкви. Останні приготування і ось ми вже піднімаємось на хребтик, навіть хребтом його називати смішно, вде висота хребта Ігрець 1300 метрів. 
Відкрився вид на гору Копилаш, та перехід до Писаного Каменю 

Праворуч залишки снігу на вершинці гори Ігрець 

Хребет Ігрець

Підйом дається важкувато після зимової сплячки. Але ми впевнено набираємо висоту, та зрештою виходимо на хребет. 

Вітер добрячий! По телефону говорити на такому вітрі було не дуже комфортно. Гм.Цікаво а що ж там на Чорногорах? Звіряємось з картою, рушаємо далі. 

Десь там за хмарами ховаються двохтисячники 

Десь в хмарах Чорногори

Вже аж у вересні я дізнаюся, що саме Ігрець, або як кажуть місцеві Ігрецьке - суперові грибні місця. Південна сторона вкрита травою псарівкою або псєнкою в якій полюбляють рости боровики. 

На північній стороні ще є сніжок.. 

Хребет дуже схожий на Костричі. Єдине що по висоті він нижчий на 200 метрів. 

Оминувши безіменну вершинку на виході з лісу помітили крокуси..Вдома вони вже давно вже відцвіли, а на полонинах лише прокидаються. 

Крокуси

На полонині недалеко від Чорного груня є колиба. На той момент зачинена. В дуже хорошому стані. Вирішуємо перекусити біля неї. А після скромної їжі, просто посидіти на ганку і ..помовчати..В спокої та в тишині побути з природою.. 

А тим часом гори вирішили зробити нам подарунок.. Привідкрити вершини де ще справжня зима 
Після перепочинку подаємося в сторону вершини Чорного Груня. 

Попереду вершина гори Чорний Грунь

Як не дивно до вершини, до якої залишалось менше 500 метрів ми не дійшли. Вирішили скидати висоту, і повертатись на перевал, щоб встигнути на автобус. 

Внизу село Снідавка. Десь там внизу живуть в своїх хатчинках гуцули, палять ватру, їдять бануш з шкварками.. їм байдуже, що на сусідньому грунику,шалено стукотять серця тих, хто любить гори.. 

Вид на село Снідавка

Далі буде..